Західна Україна, 8: Тернопіль, Збараж, Теребовля

Ось і настав завершальний день нашої скромної подорожі, алесумувати не будемо, та й ніколи:треба погуляти Тернополем, побачитидва замки і до півночі приїхати до Києва (а це сумарно 550 км), тому вперед!
Тернопіль

Машину паркуємо – і пішки до центру (вчора ввечері попередньопогуляли-додивились, провели рекогносцировку на місцевості, спланували маршрут). Тернопіль – це Львів у мініатюрі, такий собіпробник :) Проспект у центрі, театр, вузькі вулички та гарнаархітектура, костели та церкви, різні пам'ятники, кафе такав'ярні.Чистенько, акуратно, приємна дружня атмосфера, спокій тапорядок.
Першим зустріли пам'ятник бджолі-трудязі (взагалі, в принципі такийбачимо вперше)

Пам'ятник бджолі :)
А далі помчало:театр, пам'ятник оперній співачці с. > Єдине, чогоне побачили (бо навіть не підозрювали і ніхто нам не підказав), тоце пам'ятники сантехніку, людині-невидимці та стільцю, яку шукавОстап Бендер. Але нічого – значить буде навіщо сюди повернутися:)
Театр
Пам'ятник С. Крушельницькій
Тітка на лавці
Домініканський костел
Пам'ятник лелекам, які приносять дітей :)<
Особливо варто згадати, що в Тернополі є свій власний замок, правда, у нинішньому своєму вигляді він не такий вже й давній (перші будівлі були ще в 1500-х роках, але потім там все руйнуваливсякі варвари, і в результаті те, що ми зараз можемо бачити, датовано всього лише ХІХ століттям, причому це вже не особливо ізамк – так, палац). Проїжджаючи повз машину, можна й не зрозуміти, що це те, що потрібно подивитися :)
Загалом, просто палац. Зате знаходиться в красивому місці, наберезі Тернопільського ставка – і це ще одна визначна пам'яткаміста:велика водна гладь, красивий, розпланований та доглянутийпарк, чималої протяжності набережна… Хочеш – бігай, хочеш – нароликах катайся, а хочеш просто ходи вздовж берега коханою людиною, тримаючись за руку і милуючись чудовими краєвидами… :)
Тернопільський замок (він же палац)
Замок. Вигляд знизу
Тернопільський став
Набережна…
Гуляй, бігай, катайся на роликах, просто милуйся природою —просторо, красиво, доглянуто, спокійно та затишно
Оббігши весь Тернопіль до обіду, ми не могли не рвонути узворотний для нас бік – у містечко Теребовля, адже там, кажуть, єякийсь замок (ще вчора, по дорозі, помітили ресторан «Високий замок»і якісь стіни на горі, але їхати сенсу не було – сутеніло), аневідомо, коли ще доведеться побувати в цих краях… Тут, покизабралися на гору (просто під'їхати асфальтом до основного входу мине могли) – не наші методи), ще помісили грязюку, але воно цілкомтого вартувало.
Нинішні руїни Теребовлянського замку – це укріплення ще зкнязівських часів, століття так з ХІІ-го. Потім, у 1366 році, польський король Казимир III почав будувати новий королівськийзамок і Теребовля стала прикордонною фортецею польської держави. Нуа останню перебудову здійснили в 1631 (будова неправильної форми, три вежі, оборонні стіни, рови і вали з північного боку). Замокпережив кілька татарських набігів. Остання татарська облога 1687 р.виявилася фатальною — замок був спалений і після цього невідновлювався. У 1930-х роках. Проведено консервацію руїн, наоборонних валах розбито парк. Найкраще збереглася овальна вежа, зякої відкривається панорама міста.
Теребовлянський замок
Теребовля, замок
Теребовля. Замок
там же
Взагалі, Тернопільська область дуже багата на замки, руїни та іншіукріплення. Споруди середньовіччя – ту можна кататися тиждень, заїжджаючи в кожне село і фотографуючись у чергових каменюків. Незнаю, але особисто це мені цікаво. І якщо, дай Боже, колись будеможливість - дуже хотілося б покуржить тут по області ... Дляприкладу, щоб розуміти, що тут є подивитися - посилання на одинсайт:zamki-kreposti.com.ua/ternopolskaya-oblast/

Ми ж були стиснуті в часі, а тому з Теребовлі вже вирушили в дорогуназад. Щоправда, побачивши покажчик «Збараж», я, незважаючи наякийсь час, проскочити поворот не зміг:ми таки їдемо подивитися щеодин замок! :)
Збаразький замок, що чудово зберігся, протягом століть служиврезиденцією литовським князям і польським шляхтичам. Будівництвонової твердині замість зруйнованої татарами фортеці у СтаромуЗбаражі розпочали у 1620 р. Князі Христофор та Юрій Збаразькі.Замок складається з палацу в стилі ренесанс, що оточують йогоказематних валів, в'їзної вежі та рову. У дворі зберігся облоговийколодязь глибиною 70 м, з'єднаний підземними ходами з монастиремБернардінов на іншому кінці Збаража. У XVII ст. Нові господаріЗбаразького замку князі Вишневецькі зміцнили його чотирмабастіонами. 1649 р. Замок витримав семитижневу облогу козацькоговійська Богдана Хмельницького, а 1734 р. Був захопленийгайдамаками. Магнати Потоцькі у XVIII ст. Перетворили військовутвердиню на палацовий маєток. Протягом першої половини XX ст.споруда сильно постраждала під час війн, і лише 1985 р. Булозавершено реставрацію. На базі Збаразького замку створено Державнийісторико-архітектурний заповідник, він є центром Національногозаповідника "замки Тернопілля".У приміщеннях розгорнутоархеологічну та етнографічну експозиції, виставлено колекцію зброї, демонструються унікальні роботи
різьбяра по дереву В. Лупійчука, йде створення діорами "облога 1649року".
Загалом, друзі, я Вам скажу, що сюди справді варто заїхати!

Збаразький Замок
Збаразький Замок
Збаразький Замок
Ну а після Збаражу ми вже дійсно поїхали у бік будинку. Доїхали безпригод, спокійно, але якось трохи сумно… Хоча воно йзрозуміло:після активної, насиченої подіями двотижневої відпустки, після стільки нових вражень, позитиву та радості по-іншому і бутине може, правда? :)
Але нічого — не за горами чергова відпустка, а значить, дасть Бог, нова подорож, нові пригоди та нові емоції. Тож до новихзустрічей!