На моє щастя... частина 1

Отже, вирішив поділитися з Вами, шановні DRIVEри, своєю першоюполомкою… Отже, після покупки авто пройшло вже цілих 3 дні, яблагополучно покатався містом, вранці на роботу, ввечері з роботи, взагалі як у більшості.Поступово ми з Бобиком (так його називавпопередній господар, а своє ласкаве прізвисько я ще не придумав)звикали один до одного.Я на сьомому небі, об'єм 2.8 навіть не газірве асфальт, більшість авто залишаються позаду, коли включаєтьсязелений, причому я зовсім не "гонщег".
І ось субота, дружина "наказала" їхати на хімчистку салону, бо миїдемо до Шабо, до її батьків, і машина повинна блищати як у котаяй ..., самі знаєте що. О 8 ранку я залишаю машину і через 3 годинивсе готово. Салон як новий за винятком парочки слідів від сигаретна лівій передній стійці. І ось ми їдемо, їдемо, дорога хоч іподубитая, але здебільшого порожня, включена кондейка, взагалі всекруто ... І ось під'їжджаючи до Затоки, потрапляємо в невимовнупробку. Хто був — знає, що там твориться влітку у вихідний день. Яквиявилося, проїзд величезної кількості авто можливий тільки однієюєдиною дорогою (з однієї лінії намалювалося вже 3). Всі стоять, всічекають і нервують. Як мені потім пояснили, у самій Затоці єпішохідний перехід, через який безперервним потоком валять туристи.Саме безперервним, т.К. Відпочиваючих там у цей час року 1.5чол/м2. Трохи далі стоять кілька ДАІшників, які замість того, щобрегулювати потік, штрафують тих, хто пішоходів нібито не пропустив.Можна було б, звичайно, поговорити про те, як я люблю і поважаютаких "мусо.Ів", але не про це історія. Взагалі стоїмо, я поглядаюна стрілку датчика температури антифризу - на 90 як укопана. Тепернайсмішніше:дружина натискає кнопку вкл. Кондера, якому дали трохиперепочити. Двигун робить ривок, ніби різко зчеплення кинули, із-під капота потягнуло димком…
Це потім з'ясувалося, що це були випари антифризу, який бивфонтаном не зрозуміло звідки, але спочатку, через своюнедосвідченість, я серйозно висадився. Тим більше, що запах випарівантифризу ну ні як не схожий на запах звичного всім водяної пари.Через мить, яка здалася мені ніяк не меншою за пару годин, булавиявлена ​​червоно-рожева калюжа на асфальті під двигуном. Першадумка — бл., невже тижня не минуло, а мій новоспечений друг меневже підвів…

Тут же намалювався евакуатор, який тут чергує, бо місце рибне, івідвіз мене до найближчого СТО, яке вважається у місцевих зовсім ненайубогішим.

Перше, що одразу вбило, — переднє буксирувальне кільце. Якщокріпити трос з лебідкою спереду і тягнути авто на шасі евакуатора, трос фактично виламує бампер. Довелося зняти комірку бампера. (можетак належить, але я цього не знав).
Ціна за таксою — 300 грн (приблизно близько 20 км).
І ми повільно потрусилися до СТО
<
Кінець 1-ї частини… продовження слідує!