/**/
ПРОДОВЖЕННЯ… ПОЧАТОК ЗДІБ
У першій частині з закінчив розповіддю про погану дорогу, з цього іпочнемо другу частину. Жахливо глибокі ями, перед якими простозупинявся, щоб подивитися як об'їхати, і не торкнутися бамперомдороги.
Під'їжджаючи ближче до Хмельницького побачив шляховиків, які латалиями…
Реально розумів, що це не допоможе, але хоч трохи дороги зрівняли, і хоч на деякий час… Ось до порівняння у Житомирській, Київськійобласті там ніхто нічого не робив… І там реально неможливо їздити…Через кожні 5-10 км, стоять авто з побитими дисками.
Дібрався до Хмельницького приблизно о 6-й вечора, залишив машину нарозвантаження-завантаження, пішов додому, переодягся… і назад удорогу на Київ…
< /p>
Поки доїхав, чесно, голова просто розколювалася.Згадалися слованапарника місяць тому:Якщо треба буде кудись їхати, поїдупоїздом, свою машину шкода > ; тиждень тому:Шкода навітьуже малюка(((; і ось уже під'їжджаючи до Житомира ясказав:Вже навіть шкода себе(((.)) Дороги нестерпні, жахливі ((
У п'ятницю робота проходила як завжди у звичайному режимі).) Єдине, що мені було не до душі, так це те, що на вулиці йшов дощ.b> Адже лютий місяць на вулиці...
Зателефонував додому, а мені кажуть, що у Хмельницькому сніг, інавіть дуже сильний… Дороги стоять, фури на підйоми не можутьпіднятися, окружна закрита…
Швиденько завантажилися і попрямували вбік ДОДОМУ.
У пробці зустрів соклубника з Києва
Виїхали на трасу, температура +5 та дощ
На дорозі «без асфальту» потрапили в сильний рух зішвидкістю 7-12 км/год.
p align="justify"> p>
За 150 км до Хмельницького почався сніг ...
Дорога звичайно стала і гірше і краще ... Начебто снігом ямизасипало, але дорога стала слизькою ... Вже ближче доХмельницького розпочалася справжня подорож. Можливості фоткатине було. Краще що не підйом, парочка фур ковзає. Перед останнімпідйомом, я очманів. Стояло близько 10 фур по всій дорозі ...Реально розумів, якщо зупинюся, теж ковзатиму ... По рації хлопцісказали, що не пролізу… Набрався сміливості розігнався і між нимипочав проскакувати з міліметровими проміжками, останню щобоб'їхати, вилетів через «острівець» на зустрічну і тільки такпроїхав…
<
Перед самим містом вирішив зробити ще кілька фоток…
Ось так приблизно у мене проходять робочі будні))). Буваєцікаво, буває страшно, буває нудно. Але завжди по-різному…
І наостанок хотів би сказати:Хлопці пам'ятаєте, васчекають будинки. > Мене тоже)))
БЕРЕЖІТЕ СЕБЕ)))
Коментарі5
У суботу їздив до Кам'янця, думавши що посивію))) У Дунаївцях дорога ніби після атомної війни, дві фури ледь розминалися, та ще й у центрі автобус відбив фурі дзеркало і рух у бік Хмельницького став.
Я теж у П'ятницю до Хмельницького їздив це повний ппц а між двома фурами далі за Стуфчинцями ледь вписався.Класна в тобі робота
дякую, мені теж подобається
душевно)
дякую, головне правда)