Минувши Тиргу-Нямц, узбережжя озера Біказ (це була не річкавиявляється), греблю Hidrocentrala "Bicaz Stejaru" і 100 кмгірської дороги, ми приїхали в нп Біказ, щоб пообідати і поїхати вущелині Біказ.Румуни не морочилися з назвами )).Обідали в місцевомуресторанчику, пояснювали на пальцях.Ресторан був схожий настоловку, а їжа хороша, але дорога.
Далі було цікавіше.
Скелі нависали над дорогою.На деяких ділянках автобуси виїжджаютьна зустрічну, тк не проходять по висоті.Право тече річка, водашумить постійно… Потім почалися шпильки, підйоми, вузькі місця…Автобуси знову ж таки закладалися у віраж із зустрічки… Ну я й непоспішав, нікого не обганяв. Волочилися, дивилися на всі боки, включали гопро.
Далі — знову гірська дорога, сотні поворотів, шпильок... Все це полісі.Їдемо довго, справа до вечора. — ось така:Небо темніло-темнілоі лупнув дощ. А потім божевільний град. Лупило як молотками. Булострімко, думав скло виб'є чи фарбу поб'є. Такого ще ніколи незустрічав. Довелося з'їхати на узбіччя як решта та включитиаварійку. Сидів протирав скло. Чекаємо.
Все обійшлося. Скло витримало, фарба також. І ми, виїхавши зчергового села, заправившись на незрозумілій заправці та купившибутерброди по 14 лей (40 грн 0_0), поїхали до міста Прайд. У Прайдія надумав відвідати місце під назвою Salina Praid. Підземелля таке.шахта.
Продовження слідує...
Коментарі2
Дідовський метод на випадок граду - вкривати машину ковдрою, якщо є, звичайно, або іншою підходящою ганчіркою.
я накрив би, але з машини виходити стрепно. Град же навалює піз***ей людині. А ось у них ціни такі. І не тільки на заправках