Подорож на Балкани. ч5 (Чорногорія)

День 10.
Зустрівшись на кордоні Албанія-Чорногорія, ми вже в 3 машинипройшли митницю та поїхали узбережжям на захід. Чорногорія маленькакраїна і вся берегова лінія складає близько 120 км., потімпочинається Хорватія, куди ми планували спочатку їхати, відокремившись від групи, але плани змінилися і ми повинні булидоїхати спочатку до Херцег-Нові, а потім піднятися на північ країниі перетнути перевал по дорозі P14, одразу за містом Плужині Першазупинка була в місті Бар і десь у тому ж районі ми почали шукатикемпінг на березі Хотілося заночувати біля моря в наметі, але ми незнали, що це погана ідея і восени пляжі продуваються холоднимипотоками вітру з гір, на відміну від звичного Криму, де в цей часцілком тепло і комфортно, але загалом провели непогано, палилибагаття, купалися, спілкувалися, потім поставили намети, вночіпіднявся такий вітер, що два намети просто завалило. Їх спав я, удругій хлопці з лансера, а ось третій намет витримав і залишивсястояти. Хлопці пішли спати в машину, а я взяв спальник і пішовспати на піску просто неба. Вночі прокинувся і побачив, що порядспить місцевий собака, який до цього приблудився до нашої компанії.Так ми з собакою і провалялися на березі всю ніч, поки не зійшлосонце і стало припікати боки. Потому я взяв камеру і подавсязнімати осу.

День 11.
Вранці почалися мої зненавиджені збори. Не можна так просто встати, вмитися і поїхати. Тут у мене постає питання — чому так страшно непожерти вчасно? )) Це було у нас причиною суперечок та марнуваннячасу. Для мене важливіше оптимальне переміщення та краще пропуститисніданок, але не пропустити половину дня через це. Для цього ззадузавжди їде пакет із їжею. Загалом далі я не дуже пам'ятаю події, миїхали берегом, чи шукали де пообідати чи де погуляти. Приїхали вмісто Будва і гуляли вуличками, каталися на катері, їли рибу, потімзаплатили якусь погану ціну за паркінг і поїхали далі в Котор. Длясебе нічого в Будві цікавого не помітив, тому видно, що все навколозроблено для туристів, готелі, ресторани, курортний бізнес коротшекажучи. І спрямований він переважно на російськомовних туристів.Було таке відчуття, що приїхав кудись у Сочі, наприклад. Природа ідороги натомість хороші.

Котор просто проїхали і навіть не стали зупинятися. Об'їхаликоторську бухту та почали шукати місце для ночівлі. Шукали довго –скрізь було закрито, бо не сезон. У деяких місцях просто не булогосподарів, але ворота були відчинені — заїдь, став намет і живи.Але, на жаль, усіх не влаштовувала відсутність душу та іншихзручностей, і ми продовжували шукати. Ну ще позначився негативнийдосвід попередньої ночі, тож про намети не йшлося. Вже в повнійтемряві ми все ж таки знайшли готель за прийнятною ціною.

День 12.
Поїхали до Херцег-Нові. Там знайшли паркування, купили паркувальніталони та розділилися. Троє пішли на пляж, а друга половина — умісто та фортецю. Я вибрав місто. Погуляли, подивилися, бачилифортецю, в якій знімався фільм про графа Монтенегро, чи то "скарбикогось там" та інші історичні пам'ятки. Мені запам'яталися восновному якорі та гармати часів корсарів. Потім ми спустилися напляж і вже всі разом пішли до ресторану. Їжа була м'яко кажучипоганою. У мене консерви в багажнику на смак були кращими. Поберезі Которської бухти так само поверталися назад, а дорогоюкупили устриць на устричній фермі. Вона прямо в затоці знаходитьсяі можна просто зупинитися на узбіччі та купити. Я не купував, томуекономив, та й грошей після дтп практично не залишилося, алезаймати не хотілося до останнього. Залишок дня піднімалися напівніч. Спочатку М6, потім М18. Там же мене оштрафували заперевищення, тому не побачив знак за фурою і не встигпригальмувати. Спочатку сказали йти пішки до міста платити на поштута платити 40 євро. Я відмовлявся і упирався, тоді домовилися, щодавай половину та їдь. Я дістав передостанню двадцятку, алевиявилося, що половина від 40 це 10. Так що, отримавши здачу, япоїхав наздоганяти решту. Увечері приїхали до Плужини, зустрілиякусь бабусю на перехресті, яка нас перенаправила до своєї доньки, а та передала нас ще одним, і зрештою знайшли квартиру на 6 чол.Містечко дивне, дикувате і чим там займаються люди навіть неуявляю. У будь-якому випадку вони були дуже раді зайвий раззаробити. Оселившись і знову витративши купу часу на перетягуванняречей і т.Д. Ми все-таки встигли сходити в ресторан, де одна тітка, що працює одночасно і кухарем і офіціантом і всіма іншимиприготувала нам вечерю, попутно регочучи, коли з нею хтосьнамагався заговорити ламаною англійською або російською.

Ну та відео:
Частина 6.
"вона прямо в затоці знаходиться і можна просто зупинитися наузбіччі та купити. Я не купував, тому економив, та й грошей післядтп практично не залишилося, але займати не хотілося до останнього.Залишок дня піднімалися на північ. Спочатку М6, потім М18. Там жемене оштрафували за перевищення, тому не побачив знак за фурою і невстиг пригальмувати. Спочатку сказали йти пішки до міста платити напошту та платити 40 євро. Я відмовлявся і упирався, тодідомовилися, що давай половину та їдь. Я дістав передостаннюдвадцятку, але виявилося, що половина від 40 це 10. Так що, отримавши здачу, я поїхав наздоганяти решту. Увечері приїхали доПлужини, зустріли якусь бабусю на перехресті, яка нас перенаправиладо своєї доньки, а та передала нас ще одним, і зрештою знайшликвартиру на 6 чол. Містечко дивне, дикувате і чим там займаютьсялюди навіть не уявляю. У будь-якому випадку вони були дуже радізайвий раз заробити. Оселившись і знову витративши купу часу наперетягування речей і т.Д. Ми все-таки встигли сходити в ресторан, де одна тітка, що працює одночасно і кухарем і офіціантом і всімаіншими приготувала нам вечерю, попутно регочучи, коли з нею хтосьнамагався заговорити ламаною англійською або російською.
Ну та відео:
Частина 6.
"вона прямо в затоці знаходиться і можна просто зупинитися наузбіччі та купити. Я не купував, тому економив, та й грошей післядтп практично не залишилося, але займати не хотілося до останнього.Залишок дня піднімалися на північ. Спочатку М6, потім М18. Там жемене оштрафували за перевищення, тому не побачив знак за фурою і невстиг пригальмувати. Спочатку сказали йти пішки до міста платити напошту та платити 40 євро. Я відмовлявся і упирався, тодідомовилися, що давай половину та їдь. Я дістав передостаннюдвадцятку, але виявилося, що половина від 40 це 10. Так що, отримавши здачу, я поїхав наздоганяти решту. Увечері приїхали доПлужини, зустріли якусь бабусю на перехресті, яка нас перенаправиладо своєї доньки, а та передала нас ще одним, і зрештою знайшликвартиру на 6 чол. Містечко дивне, дикувате і чим там займаютьсялюди навіть не уявляю. У будь-якому випадку вони були дуже радізайвий раз заробити. Оселившись і знову витративши купу часу наперетягування речей і т.Д. Ми все-таки встигли сходити в ресторан, де одна тітка, що працює одночасно і кухарем і офіціантом і всімаіншими приготувала нам вечерю, попутно регочучи, коли з нею хтосьнамагався заговорити ламаною англійською або російською.
Ну та відео:
Частина 6.