Довгоочікуваний виїзд (Частина 2)

Їду я значить зі станції, тихонечко собі, не поспішаючи, звеличезною либою на обличчі і чую чийсь голос: "жми на мене, тиснина мене повністю". Дивлюся на свого пасажира, він мовчить, аджебензобаки не вміють розмовляти... Потім до мене дійшло, що цедружина просить дати їй під хвіст. Я ледве стримався, щоб непіддатися на провокацію. Голос посилювався. Я тримався. Бензину, зупиняюся, а з-під капота знову хлище. Як пізніше виявилося, патрубок, який міняли розірвало на шматки і бенз просто пересталокачати.Став я зі своєю коханою посередині дороги. Що з пів бакавлетіло в трубу, напевно саме така витрата у m62b44 :D
Оперативно знову міняємо патрубок на товстіший.

І в дорогу… На цей раз все без пригод. Заїхав я на заправку іперестрахувався ще п'ятьма літрами бензу, не охота була знову статисеред дороги. Їду я до бабусі вивантажити всякий мотлох у сарай.Думаю вона нічого не запідозрить про мої заручини. Весь сарайвиявився завалений органами. І тут я розумію, що жодного разу незакривав машину. Знаходжу чарівний пультик сигналу, а він непрацює. Відкриваю його, а батарейка в ньому потекла. Добре, що менепобачив сусід і підійшов привітатись. Довго розпитував мене промашину, я відмазувався, мовляв машина друга, бо ще бабуся впізнає іспати ночами не буде. Пограбував я його пульт на 2 батареї, зачистив контакти і все запрацювало. Закрив машину і вирішивперевірити сигнал, стукнувши по колесу ногою. ВОНА ЯК ЗАВИЗЖИТЬ навесь двір. Я давай намагатися вимкнути її, німеру не виходить, умене паніка, більше хвилини вона кричала, поки не відгукнулася напульт. .