Пригон авто з Європи. Як це було.

Я став виїзний з України і негайно вирішив цим скористатися.Швиденько зробив біометричний паспорт і напросився з хорошимилюдьми до Голландії за машиною.
Конкретної марки в планах не було, їхав подивитися на кухню "гонщиків", відчути на своїй шкурі їхню працю... Та й Пежо покивсім влаштовував. Дорога мала близько 1600 км і майже дві доби вдорозі.Скажу відразу - все пройшло легко і без особливої​​втоми.Спринтер був дуже комфортабельним, а тепла компаніязмушувала постійно сміятися, під хороший алкоголь. Яким ми їздилизнаходилися поряд з Амстердамом.Хлопці їздять не перший раз, тому, де найкращі пропозиції для імпорту знають.І на другий за рахунком, оглядаючи Транспортер 6, звернув увагу на Опель.З виглядузвичайний, але з гарною комплектацією всередині та стану в ЗагаломОригінальний пробіг, з підкрасів тільки праве крило, та й то безшпаклівки. Все світиться, все працює. А коли почув ціну, очізаблищали. Як потім виявилася це не остаточна вартість і задопомогою своїх знайомих вдалося скинути ще 600 євро. Один раз. Таквийшло, що їхав я один, бо решту нічого ще не купили. Виїхавприблизно о 12-й дні, непомітно промчавши Нідерланди, кайфуючи відНімецьких автобанів і красою за вікном, о 10-й вечора був у Польщі.Кілометраж звичайно дається взнаки, довелося заночувати в готелі.Наступного дня, о 4-й ранку рушив далі в дорогу, попутно заїжджаючиу великі, торгові центри.
Тут потрібно зробити деякий відступ. В Україні, щоб дешеворозмитнити вантажний мікроавтобус, потрібно оформити в Польщіфірму, яка нібито продає машину в Україну за заниженою вартістю.Наприклад, мою оцінили в 2200 євро. При проходженні кордонуоригінальні документи сховати (завжди), а фіктивні пред'явити. Всетак і було б, якби я не поклав їх у бардачок, а чоловік у формізрозумів, що їду перший раз і приступив до детального обшуку всієїмашини. Коли знайшлася оригінальна купча, очі його заблищали. Ну амене відправили у бік від загальної черги, оголосивши "все, приїхав"
Побігавши хвилин 40 по митниці, знайшов добрих людей, які заскромні 50$ вирішили моє питання. Але що мене найбільше здивувало, то це на кожному віконці висить табличка "митниця хабарів не бере"і КОЖНА людина разом із документами кладе певну суму. Народ голоснота вголос обговорює, за скільки вдалося розмитнити той чи іншийтовар. Ніхто не боїться, ніхто не ховається.
А далі була рідна дорога в латках, бруд на узбіччі, сірі будинки.Але все-таки, як у нас добре.Для себе зробив однозначний висновок, що жити та працювати треба в Україні, а до Європи їздитивідпочивати. Дякую, хто прочитав мою історію, буду радий вашимкоментарям.