Многостраждальна Е32 донор! Мордахи немає! водійську стійку повело! вся обшкрябана! Ось такі ось сидіння! А це те колгоспне кермо! Позорище! Колгосп це така справа, що не викоренити! Що на вазіїздить, що на бумері все одно колгоспять ... Печалька! Ця жбагатостраждальна bmw e32 продається вже давненько, зателефонувавши, з'ясував що хлопець не займається розбиранням, цебула його 7рочка, і на жаль він її дуже нехило приклав мордою! І врезультаті вирішив її розпродувати по запчастинах, а невідновлювати! Дуже шкода її! Я до кожної з них ставлюся з особливимтрепетом, і переживанням, кожна мене чіпляє, і не залишає байдужимїї доля! Загалом заздалегідь домовившись про зустріч і вартість, було вирішено вирушати в дорогу за сидіннями!
З другом Ванею домовилися що я під'їду до 9 ранку до гуртожитку, іподивившись що все зібравши і зробивши ще майже годину часу вирішивпоїхати спочатку на площу незалежності (будинок меблів), там наколі стоїть маршрутка страхової компанії! Та весь цей час я їздивбез страховки! = минула закінчилася в 20х числах жовтня, і неробилася через всі ремонти і т.Д. Підійшов до їх «газелі» іпрочитав що вони працюють з 9_00! Тож часу чекати їх не було, і відтуди я вирішив заїхати на вул. Шата Руставелі 7 це як виявилосянавпроти зруйнованого корпусу заводу «Краян»! Ледве проїхав там! Кажуть, що у нас не дорогі а напрямки! Так ось там навіть ненапрямок! На воротах побачив маленький см напис жовтими літерами«Делівері», зайшов у двір, обійшов його вздовж і впоперек, ну нічого там і близько схожого, дивлюся є ще одна залізна прочиненабрама, дай думаю туди загляну! На них жодних написів неспостерігалося. І про Чудо! вони розташовувалися саме там! І зновуз 9_00! А було лише хв 25 9го! Розвернувся, вирішив що гаразд, доведеться якось знову сюди повернутися, але зараз на це не булочасу, поїхав відразу до гуртожитку, що на вул.Семенарській/Канатній, забрав Ваню, він ще перед цим встиг зайти вмагазинчик і купити парочку сосисок і хліба, т.К. Не снідав, івирішив у дорозі поїсти, поїхали у бік «промринку 7 км» на виїзд зОдеси. Що там завжди стоять «Дальники» стреманувся трохи, аледивлюся вони не звернули на мою ALPINE WHITE уваги, і про благопоряд з ними стоїть чорна волга 31029 Страхова! Я з ходугальмуючись вклав ліворуч став поруч стій волгою, вийшов дивлюся вній ні кого, а біля 2х «Даільщиків» стоїть мужик розмовляє. Я донього так мовляв і так страхуєте? У «Даїльщиків» очі на лоб :-)думають заробіток мля втратили, а що вже поробиш? ! Чоловік відповівпозитивно, і ми сіли в волжанку, буквально хвилин за 5 оформиливсе, я ще помітив, що у нього у волзі сидухи не рідні, питаю відМерса D 200? (зазвичай саме з W123 у волги ставлять), він такий ізпосмішкою не заднє рідне, з підлокітником, а передні від опеля, треба сказати досить зручні! Хоч і тканинні, страшні, але зручнаформа! Вийшовши з «Чорної блискавки :-)» «Дальники» насампередпоцікавилися:як зробив страховку? -Я такий ну та звичайно жзастрахувався, підійшов до своєї, взяв ганчірку, витер лобовуху іфари від бруду і води, і завівшись поїхали власне далі в дорогу.була не найкращою м'яко кажучи! Скрізь розчищина лише одна смуга! Іщоразу доводилося пропускати один одного беручи на снігову узбіччяв кучугуру! До Затоки я дорогу знав!
Затока, фото правої сторони (одеса ззаду) прямо на ходу беззупинки. Все б добре, але один раз він нам показав образний об'їзд, хоча можна було і прямо їхати, ну добре думаємо мало що поїхали! Івідразу з якого ні якого асфальту снігова цілина див 15 нерозчищеної дороги (то все не траса, а між селами)! За енерцією і на3-й передачі залітаємо, простягаємо метрів 15 і всі ні туди ні сюди= встряли! У млинець думаю! Як добре, що з собою був «інструментособливого призначення під назвою Старий Віник! » :-) тільки завдякийого допомозі, спущеним майже до половини тиском у задніх шинах таштовханню авто ми звільнилися від снігового полону і кординальнопереглянули ставлення до GPS Samsunga! Вирішили повернутися на теперехрестя, поїхати прямо, через міст, і про диво Samsung оновивмаршрут і ми далі доїхали до Татарбунару! Під'їжджаючи набравпродавця, домовилися що він на нас чекатиме за базарчиком відразуперший правий поворот який далі переходить відразу ж у різкийспуск. Підібравши там хлопця, рушили до бумера!
Приїхавши до двору, поставивши мою ALPINE WHITE навпроти їхніхворіт, трохи подіагоналі, вирушили на оглядини. Виявилося, що автомайже розкидано = сидухи, двигун М30_3.5Л з коробкою в зборі, ібагато іншого лежало в гаражі, в якому також був непоганозаряджений ІЖ 2715! і 8-ка розібрана. Загалом дістали хлопцісидухи, трохи змахнули шар пилу, ми з Ванею оглянули їх з усіхбоків, і забрали як і домовлялися! А сама Е32 стояла поряд збудинком, ще там валялися парочка підлоги згнилих кузовів Ниви, 6ки. Хлопці пропонували забрати ще кермо дерев'яне (той ще колгосп! Такий ще дедугани на 6ки ставлять а у них на Е32 стояв! Жах! ) ікупу запчастин по вазі намагалися всунути в наздогін:кардан, міст... Я природно сказав що це все добро мені явно не цікаво, післячого ми спільними зусиллями – взяли по дві людини на сидіння ізавантажили мені замість заднього дивана, до речі намучилисянеабияк, незручно заносити було. Попрощавшись здали назад, іпоїхали зворотним шляхом, що правда на виїзді з самих Татарбунарзвернули на якусь вулицю і зрозуміли що хз де ми, але благо швидкорозібралися і зворотний шлях вже GPS Samsunga запропонував інший, до речі цікавіший як виявилося, і з
кращою дорогою!
Поле Татарбунари
Татарбунари розвилка у бік Одеси, на Білгород — дністровськудорогу
Поле Татарбунари розвилка на Одесу.Моя ALPINE WHITE вирішилаперепочити :-)<
Туманне поле на виїзді з Татарбунар Ми з ALPINE WHITE вирішилиперепочити :-)
Загалом назад їхали через Сарату, не доїжджаючи до якої побачивправоруч «музей Болгарської культури»! Думав одразу ж зупинитися, відвідати та бачу що закритий! Воно й не дивно, адже була серединасуботи! Ну та гаразд, сильно я не засмутився, просто вирішив длясебе, що точно все з'ясую, і повернуся туди колись! ПроїхавшиСарату, далі проїжджали поряд з Кулевчею! Також дуже цікавемістечко! Це зараз воно називається Кулевча, а раніше це булоетнічне поселення Болгарії! І називалося Кюлевча! Вона ще відомасвоїм храмом в якому ікони, що мирять! Одесу.
По всій дорозі додому стояв неймовірний туман! Реальне молоко! Метрів 500 – 700 від сили видно, їхали з увімкненими габаритнимивогнями та далеким світлом, і для зору дуже напружено вдивлятися вцю туманну нескінченність! Особливо коли немає машини, що йдепопереду. Дуже багато нас там обганяли і ховалися майже тут же, пробував відразу зе вдавлювати, щоб не втратити попереду того, хтойде! - Не виходило! І ще при такій обстановці весь часздавалося/було таке почуття = що так ми їдемо то зараз по рівнійдорозі, але ніби зараз ну ось через мить дорога різко піде влівоабо вправо!
p>
Під'їжджаючи вже в Овідеопольському районі майже до 7км, до ньоготам залишалося км 4, все ж таки обігнав так дратівливу фуру, івідразу після повернення в смугу дивлюся а там попереду червонийсвітлофор горить і перша в моїй смузі маршрутка «богдан» ізпластиковим фіолетовим бампером! У мене 80 км, гальму спочаткурізко потім качаю багато разів педаль! Беру ліворуч маршрутки думаюдобре трошки стирчатиму з ряду, а ні! Проте трохи вже майжезупинившись правим переднім крилом таки цок трохи саме в фіолетовийбавмпер! Виходжу, дивлюся, шматочок пластику на бампері тріснув Побразно, всередині начебто скловолоконна консистенція. У менемаленька вм'ятинка на крилі над фарою! Гаразд думаю запропонуваввирішити на місці. Він спочатку почав ну це ж де я буду паятибампер, а що мовляв скажу на роботі, але запропоновані мною 300грн, відразу кординально змінили його настрій, і він такий мені:аладно їдь!
>
Ну на тому й вирішили! Я більш ніж впевнений, що ні хто ні чого небуде робити! До кишені покладе! Ще якийсь час їхали цією маршруткоюдо 7км, потім вона приїхала на зупинку, а ми поїхали далі вже нашоюрідною Одесою!
Наступним пунктом зупинки мала стати общага Вані, але ще ізЗатоки горіла лампочка резерву палива! Я думав дотягнемо! Та ні! Доїхав до перехрестя біля моєї роботи і не доїхавши до світлофораметрів 300, глухнемо, ну мало, заводжу знову глухнемо! = ну всеясно! Тільки ми в лівому ряду! Загалом відштовхали трохи заповорот, взяли з багажника каністру, пішли на WOG, якийперебуватиме якраз навпроти моєї роботи, налив у каністру ще на100грн, повернулися, залили, прокачали нососиком, розвернулися іпоїхали повз «політех», звернули на Семенарську, і там ужевисадивши Ваню, поїхав на район, заїхав до Діми у двір, думали щовстигнемо заїхати за килимком-підлогою в ту саму «Делівері» а часомзнову не вийшло! Ну, невловима компанія. Поїхали до СТОшки де я таКостя зазвичай гасимо :-). Там трохи поспілкувалися, поділилисявраженнями, поїхали ще в одну сто на районі, але там уже не застализварника, поїхали на стоянку, Діма допоміг вивантажити сидухи вгараж, повернулися до того Сто, Костя свою там чекав поставивзробити електронне запалення, а йому ще й за генератор почалирозповідати! Загалом виставився трохи за придбання по снікерсу іколлі.Де треба було ще відзнакувати перенесений на суботу маминдень народження. Ямам, по ґрунтовках, трішки по снігу, каші, щорозтанула, бачачи застиглі, стягнуті вже місцями льодом водоймища, що танули, 366 км. На одометрі)
Викладені сидіння наприкінці гаража
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.