Приступимо.
Машину потрібно транспортувати до нашого гаража з Осінньої
Приїхав я звичайно ж з купою інструменту та запчастин
На допомогу я покликав свого старого, бойовогокореша-одноклубника-собутильника Юру Інтервента, щоб вінзміг смикнути мене на краватці своєї Ниви... Але, Юра красеньприїхав на своїх бойових Жигулях з поганим мотором, двома Dellortoі розходом в 18 літрів. Мокре, брудне і смердюче, бррр. Хочетьсядодому під ковдру, і чаю з сиропом. Але, ні. Продовжимо. Передніхсупортів просто відвалилися на землю, це навіть з ніжнимпідстукуванням кияночкою, веретенкою і вд40. Розводимо передніколодки монтуванням, намагаємося розгорнути машину носом довиїзду.2 задніх колеса підтирають, знизу відбуваються страшні звукитертя чогось. Як пізніше стало ясно:відсутня напрямна бобінакороткого троса ручника, трос трет об карданний вал. Довгорозмірковуємо і намагаємось вмовити один одного не тягнути цюмашину на краватці без гальм.
З'їзд на Поділ вниз крутим узвозом Смирнова-Ласточкина (вознесенський узвіз, хто знає місцевість зрозуміє про що я) повзакадемію мистецтв може перетворитися на кадри радянських бойовиківі реальне месиво.
я думаю каскадер Сергій Воробйов взявся б за цю справу, запхнувшище для антуражу купи вибухівки в багажник. Оххх, майстер він ємайстер))))
Сергій Воробйов, автогонщик, каскадер.
Здаємося.
Викликаємо евакуатор
Евакуатор не може заїхати в кооператив який знаходиться середстарих будинків початку століття в самому серці Києва, тобто вцентрі. Виїжджає, а потім заїжджає у вузький провулок задом.
У нас з Юрою відкриті роти. Ніс на платформу евіка.
Воділа евіка спочатку дивиться на нас із Юрою, мокрих та бруднихспочатку як на психов. Пізніше клітини починають бігати, водійпочинає розуміти що до чого, і навіщо це все потрібно. У нашіжигулі, і мчимося веселою компанією на місце дислокації, де насзустрічатимуть офігелі охоронці та інші гаражні діди…
Велике спасибі Юрі Інтервенту, за допомогу та підтримку!
Коментарі1
Клас!