Захоплені погляди - це не міф!

Кілька років тому мені довелося спостерігати як один чувачёк першийраз у житті з'їхав з асфальту в бруд на щойно купленому Патріоті.Машинка була дуже красива, правильно зроблена — ліфт, великіколеса, силовий обважування, лебідка, шнорк, додаткове світло.
Ну, це коли ти котиш такий містом на величезному позашляховику, бажано брудному як колгоспний трактор танк. Дивишся такий недбалона всіх з високо, і робиш вигляд що зайнятий роздумами про черговукруту покатуху. А у перехожих аж шия виламується, всі тицяютьпальцями на це чудовисько на колесах… Чоловіки із заздрістювідвертаються, а баби (не все звичайно), але дуже багато, аж зіспідниць вистрибують… Та що там скромничати, просто все!
Так ось, сьогодні я випробував щось подібне... Не скажу, що я був узахваті, чи це мене дратувало. Але великий позашляховик справдіпривертає увагу. Буквально на другому перехресті, дальнобійник, щозупинився поруч, практично заліз мені у вікно і прокричав що "геліки нафіг не потрібні коли є ЦЕ". Вступати з ним у дискусію небуло ні часу, ні бажання. Я просто сказав що тут від УАЗу теж малочого залишилося. На цьому розійшлися. Потім мені довелосяспостерігати за здивованими особами пасажирів міського автобуса, які, як мені здалося, дивилися на мене трохи знизу. Я тут же зробив "сурйозне" і зайняте обличчя. Власник місцевого "прокачаного"Прадика і зовсім почав мені дудіти і розмахувати руками, всіляковітаючи мене і висловлюючи знаки схвалення побаченому. . Не встигйому відповісти сильним повітряним сигналом. Йому сподобалося б.Тепер робитиму це значно частіше.

Більше всього здивувала дівчинка на Ланосі. Але я зробив висновокщо мені просто сплутали з попереднім власником. Принаймні своїйдружині я так і сказав. Загалом, тепер я твердо переконаний, що невсі позашляховики будуються для бездоріжжя. Є окрема кастаджиперів, яка дуже любить увагу до себе. У цьому звичайно немаєнічого поганого. Але, мабуть, я не з цієї пісочниці. Мені чомусьдуже хочеться, щоб якнайбільше власників позашляховиків відкрилидля себе світ тієї справжньої свободи, яка є за межамиасфальтованих доріг. Я давно долучився до цього руху як пасажир, штурман, фотограф, оператор, блогер. Тепер моя мрія збулася, і яможу піти своїм шляхом. А захоплені погляди, хай будуть! Як же безцього? !