Там де гори, полонини… Part 2

Поснідавши вранці, ми вирушили до пункту призначення №3, в якомумали провести 3 дні.
1 день ми вирушили на витяг, подивитися все з висоти пташиного…

Селфі з витягу
Межигір'я, як на долоні

Місцеві сказали, що не далеко є природний гейзер, який б'є ізземлі, але не часто) )
Ми взяли великі і поїхали його шукати.

Того дня було не судилося його знайти, сили нас покинули напівдорозі і ми повернулися, щоб завтра поїхати на машині )))
Пошук гейзера-це взагалі окрема історія.Google карта направила насне прохідними стежками.
Дорога вгору була всипана камінням, але ми акуратно вирішили їхатидалі, пустився сильний дощ.Заїхавши майже на самий верх, яусвідомив, що далі вже не варто їхати ... Довелося повертатисязаднім ходом))
Залишивши машину внизу, ми вирішили підніматися пішки. Дощзакінчився.
Піднявшись до місця призначення, Google сказав-ви прибули до місцяпризначення! А там тільки дядько був, траву косив. На моє запитання— де гейзер? , він напевно подумав, що я дурень і сказав їхати назаду напрямку села. "немає тут гейзера ніякого"! ))
Коротше, ми його знайшли.

труба виведена вже спеціально, до цього било просто із землі.
Це природне явище ми чекали 1, 5 години і воно того вартувало.
Вода вирувала в трубі і рівень постійно піднімався. У якийсь моментце відбулося

На фото тільки початок, він піднявся на метрів 8 і бив хвилин 10.Також плавно він і вщух.
> Воду пити цю дуже корисно, люди її набирають. Я теж вирішивспробувати. Вона дуже холодна і на смак, як із моря. Фееекоротше))
Повернулися додому запізно. Кухня вже не працювала, але господиняготелю все одно подбала і придумала нам вечерю.
Проплачений 1 день проживання, ми не досиділи і вирішили з'їздитище до Ужгорода. Ніколи там не були. Корови-часте явище, яке не разблокувало нам проїзд. Ужгород нам дуже сподобався. Затишне містотаке, біля самого кордону зі Словаччиною. Радіо повним ходом ловилостанції з іноземним мовленням.

У місті багато всяких дрібних, цікавих дрібниць, які можна раптово, випадково помітити. Була дорога додому