Зустріч з колишньою...

Кому знайоме почуття провини коли віддаєш улюбленого вихованцякому-небудь на утиск або доводиться розлучатися з ним назавжди? Почуття провини, чи скоріше зради…
Такі почуття відвідали мене коли я відпочиваючи на вихідних наморському узбережжі зустрів свою колишню… колишню машину, яка буламоїм першим особистим авто, яке я пестив і плекав, перетворюючи нащось відмінне від загальної маси на дорозі, влажуючи в неї крімматеріальних засобів, частину свого часу, частинку себе…
На фото її нинішній стан, стан до якого її довели 2 наступнихвласника.
Автомобіль продано у 2007 році — після продажу пройшло рівно 2роки.2 роки — 2 власника — кульмінація на обличчя…
Якби я міг дозволити, тоді… 2 роки тому, залишити її собі…
Висновок:ніяких "колишніх", будую великий гараж!
PS
Не розумію людей, які можуть дозволити собі їздити на авто звідірваними бамперами, з іржею на кузові, розбитими вікнами, відсутністю зазорів, подряпини на підлогу крила, сколи з долонютощо. І т.П.
Люди! - Ваше авто - ваше відображення! Поважайте його, бо неповагудо нього — це неповага до себе, а якщо ви не поважаєте себе, то щоговорити про людей, які довкола ВАС!
Мені щиро шкода таких водіїв… культурний Б** фонд…