Накопичилося ...

І знову привіт. Як то за останніми подіями в країні ніколизаповнювати БП, хоча деякі дрібні ремонти, поїздки, покупкивідбувалися. Про них коротко розповім у цій замітці.
Перше про що згадалося, це те, що я на кінець то переміг свійстартер шляхом впровадження в нього нового реле, що втягує, ібендикса.Як і з першим, так і з другим імплантатом були деякіпроблеми, але все вирішилося по ходу п'єси)))<
З реле був взагалі кумедний випадок.Я його міняв на не знятомустартері у вечірній час у дворі багатоповерхівки.Коли все зібрав інакинув клеми стартер відразу почав крутитися в неодружену.Я трохипідфігнув з такого розкладу і почав обдзвонювати знайомихелектриків Єдиним висновком було те, що реле браковане (типузалипли п'ятаки і тому подібне).Відповідно наступного дня поїхав умагазин і розповів ситуацію хлопцям. Повернемо цей. Сперечатись я зними не став і залишив реле. Наступного дня зателефонували тасказали, що реле робоче – приїжджайте. Коли після роботи я їхав домагазину за реле, мене осінило, тому що. Щоб не мучитися зпопаданням милицею (якір реле) на привід вилки бендикса, залишивмилицю від старого реле, відповідно ці милиці могли бути різноїформи (довжини) як і сам шток. Що, власне, і підтвердилося під часповторного впровадження реле. На доказ кілька фотографій.
Нове реле.
Старе. Видно ж що шток коротший (( (теж саме і з милицею все намісці і працює)))) З бендиксом було все набагато веселіше, а самемомент повернення обмежувача стопорного кільця у початковеположення. Т.К. Ніколи в житті я цього не робив і не бачив, як церобиться, а в мануалі написано... Установка нової деталіпроводиться у зворотному порядку... Відповідно звертаючись допункту №19 — Збийте обмежувальне кільце зі стопорного кільця задопомогою відповідної оправки (в якості оправки явикористовував ріжковий ключ на 13). Вгору ногами і вперши йоговалом у металевий куточок, намагаюся безуспішно забити обмежувальнекільце. Спробувавши цю процедуру повернути повторно за допомогоюрук коханої дружини, яка тримала стартер, зрозумів, що це неваріант. Потім за допомогою чудового ресурсу відео контенту ЮТУБ яподивився, як це роблять фахівці та аматори. Спосіб з хомутомзазнав невдачі, після якого я помітив, що набиваючи кільце взворотному порядку я розплющив вал стартера. Тобто. Закінченнявалу, що входить у втулку на корпусі, нагадувало старе зубило. Ітут я в нерозумінні та люті, незрозумілим для мене способом, одягаюобмежувач на стопорне кільце. Пам'ятаю, тільки те що в цьому бралиучасть 2 ключі на 13, плоскогубці, 2 руки, 2 ноги, один живіт (можливо там була ще чиясь мати, але я її не бачив). Після цьогодовелося бігти до магазину за напилком і ювелірно підганяти вал употрібний розмір. Напильник і наждачний папір різного калібрузробили свою справу і все зрослося. Досі все працює бездоганно. Таксамо на початку лютого довелося побувати на Донеччині, але це булоне відрядження, а вимушена поїздка. Т.К. Бабуся дружини поламалашию стегна і довелося виручати тещу, їхати до м. Костянтинівки(260км в один кінець) і розрулювати ситуацію з нашою «чудовою»медициною. Виїхати довелося увечері, після роботи. Дорога доЧервоноармійська була нормальною, хоча напередодні пройшовнереальний снігопад, який заблокував траси між містами. А ось усамому Червоноармійську мені прилетів нежданчик у вигляді шматкаарматурини в заднє ліве колесо і якраз перед віадуком у напрямку наДимитрів. Як тільки я виїхав на віадук, почув гул і стукіт, алезупинитися для огляду не було можливості через колію у 20сантиметровій каші снігу. Тобто. У кожному напрямі була лише однаколія, і якби я зупинився, то заблокував би рух. Та й на підйомі явсе одно не підняв би машину на домкрат, от і довелося переїхатичерез весь віадук на порожньому балоні. Навіть на рівній поверхніпідняти машину вдалося з другого разу, т.К. Вона просто зісковзнулаз домкрата і вперлася колесами в бардюр, що мені й допомогло.
Знайти шиномонтаж, що працює, в окрузі не вийшло, і далі довелосяїхати на запасці і пробитим колесом у багажнику. Дорога відДимитрова до Костянтинівки була захоплюючою, іноді доводилосяповзти в тумані кучугурами на швидкості 10-20км/ч, але за підсумкомвсе пройшло успішно. Вирішивши за три дні всі питання і накатавшисьіз Костянтинівки до Єнакієвого, теща відпустила мене додому. Назадя виїхав ще світлим і практично до самого кордону зДніпропетровською областю дорога проглядалася досить добре, але всамій Дніпропетровській області я потрапив у туман, який іноді бувяк молоко. Ось кілька слайдів на бритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.
"напильник і наждачний папір різного калібру зробили свою справу івсе зрослося. Досі все працює бездоганно. Так само на початкулютого довелося побувати на Донеччині, але це було не відрядження, а вимушена поїздка. Т.К. Бабуся дружини поламала шию стегна ідовелося виручати тещу, їхати до м. Костянтинівки (260км в одинкінець) і розрулювати ситуацію з нашою «чудовою» медициною. Виїхатидовелося увечері, після роботи. Дорога до Червоноармійська буланормальною, хоча напередодні пройшов нереальний снігопад, якийзаблокував траси між містами. А ось у самому Червоноармійську меніприлетів нежданчик у вигляді шматка арматурини в заднє ліве колесоі якраз перед віадуком у напрямку на Димитрів. Як тільки я виїхавна віадук, почув гул і стукіт, але зупинитися для огляду не буломожливості через колію у 20 сантиметровій каші снігу. Тобто. Укожному напрямі була лише одна колія, і якби я зупинився, тозаблокував би рух. Та й на підйомі я все одно не підняв би машинуна домкрат, от і довелося переїхати через весь віадук на порожньомубалоні. Навіть на рівній поверхні підняти машину вдалося з другогоразу, т.К. Вона просто зісковзнула з домкрата і вперлася колесами вбардюр, що мені й допомогло.
Знайти шиномонтаж, що працює, в окрузі не вийшло, і далі довелосяїхати на запасці і пробитим колесом у багажнику. Дорога відДимитрова до Костянтинівки була захоплюючою, іноді доводилосяповзти в тумані кучугурами на швидкості 10-20км/ч, але за підсумкомвсе пройшло успішно. Вирішивши за три дні всі питання і накатавшисьіз Костянтинівки до Єнакієвого, теща відпустила мене додому. Назадя виїхав ще світлим і практично до самого кордону зДніпропетровською областю дорога проглядалася досить добре, але всамій Дніпропетровській області я потрапив у туман, який іноді бувяк молоко. Ось кілька слайдів на бритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.
"напильник і наждачний папір різного калібру зробили свою справу івсе зрослося. Досі все працює бездоганно. Так само на початкулютого довелося побувати на Донеччині, але це було не відрядження, а вимушена поїздка. Т.К. Бабуся дружини поламала шию стегна ідовелося виручати тещу, їхати до м. Костянтинівки (260км в одинкінець) і розрулювати ситуацію з нашою «чудовою» медициною. Виїхатидовелося увечері, після роботи. Дорога до Червоноармійська буланормальною, хоча напередодні пройшов нереальний снігопад, якийзаблокував траси між містами. А ось у самому Червоноармійську меніприлетів нежданчик у вигляді шматка арматурини в заднє ліве колесоі якраз перед віадуком у напрямку на Димитрів. Як тільки я виїхавна віадук, почув гул і стукіт, але зупинитися для огляду не буломожливості через колію у 20 сантиметровій каші снігу. Тобто. Укожному напрямі була лише одна колія, і якби я зупинився, тозаблокував би рух. Та й на підйомі я все одно не підняв би машинуна домкрат, от і довелося переїхати через весь віадук на порожньомубалоні. Навіть на рівній поверхні підняти машину вдалося з другогоразу, т.К. Вона просто зісковзнула з домкрата і вперлася колесами вбардюр, що мені й допомогло.
Знайти шиномонтаж, що працює, в окрузі не вийшло, і далі довелосяїхати на запасці і пробитим колесом у багажнику. Дорога відДимитрова до Костянтинівки була захоплюючою, іноді доводилосяповзти в тумані кучугурами на швидкості 10-20км/ч, але за підсумкомвсе пройшло успішно. Вирішивши за три дні всі питання і накатавшисьіз Костянтинівки до Єнакієвого, теща відпустила мене додому. Назадя виїхав ще світлим і практично до самого кордону зДніпропетровською областю дорога проглядалася досить добре, але всамій Дніпропетровській області я потрапив у туман, який іноді бувяк молоко. Ось кілька слайдів на бритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.
"хоча напередодні пройшов нереальний снігопад, який заблокувавтраси між містами. А ось у самому Червоноармійську мені прилетівнежданчик у вигляді шматка арматурини в заднє ліве колесо і якразперед віадуком у напрямку на Димитрів. Як тільки я виїхав навіадук, почув гул і стукіт, але зупинитися для огляду не буломожливості через колію у 20 сантиметровій каші снігу. Тобто. Укожному напрямі була лише одна колія, і якби я зупинився, тозаблокував би рух. Та й на підйомі я все одно не підняв би машинуна домкрат, от і довелося переїхати через весь віадук на порожньомубалоні. Навіть на рівній поверхні підняти машину вдалося з другогоразу, т.К. Вона просто зісковзнула з домкрата і вперлася колесами вбардюр, що мені й допомогло.
Знайти шиномонтаж, що працює, в окрузі не вийшло, і далі довелосяїхати на запасці і пробитим колесом у багажнику. Дорога відДимитрова до Костянтинівки була захоплюючою, іноді доводилосяповзти в тумані кучугурами на швидкості 10-20км/ч, але за підсумкомвсе пройшло успішно. Вирішивши за три дні всі питання і накатавшисьіз Костянтинівки до Єнакієвого, теща відпустила мене додому. Назадя виїхав ще світлим і практично до самого кордону зДніпропетровською областю дорога проглядалася досить добре, але всамій Дніпропетровській області я потрапив у туман, який іноді бувяк молоко. Ось кілька слайдів на бритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.
"хоча напередодні пройшов нереальний снігопад, який заблокувавтраси між містами. А ось у самому Червоноармійську мені прилетівнежданчик у вигляді шматка арматурини в заднє ліве колесо і якразперед віадуком у напрямку на Димитрів. Як тільки я виїхав навіадук, почув гул і стукіт, але зупинитися для огляду не буломожливості через колію у 20 сантиметровій каші снігу. Тобто. Укожному напрямі була лише одна колія, і якби я зупинився, тозаблокував би рух. Та й на підйомі я все одно не підняв би машинуна домкрат, от і довелося переїхати через весь віадук на порожньомубалоні. Навіть на рівній поверхні підняти машину вдалося з другогоразу, т.К. Вона просто зісковзнула з домкрата і вперлася колесами вбардюр, що мені й допомогло.
Знайти шиномонтаж, що працює, в окрузі не вийшло, і далі довелосяїхати на запасці і пробитим колесом у багажнику. Дорога відДимитрова до Костянтинівки була захоплюючою, іноді доводилосяповзти в тумані кучугурами на швидкості 10-20км/ч, але за підсумкомвсе пройшло успішно. Вирішивши за три дні всі питання і накатавшисьіз Костянтинівки до Єнакієвого, теща відпустила мене додому. Назадя виїхав ще світлим і практично до самого кордону зДніпропетровською областю дорога проглядалася досить добре, але всамій Дніпропетровській області я потрапив у туман, який іноді бувяк молоко. Ось кілька слайдів на бритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.
"вирішивши за три дні всі питання і накатавшись із Костянтинівки доЄнакієвого, теща відпустила мене додому. Назад я виїхав ще світлимі практично до самого кордону з Дніпропетровською областю дорогапроглядалася досить добре, але в самій Дніпропетровській області япотрапив у туман, який іноді був як молоко. Ось кілька слайдів набритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.
"вирішивши за три дні всі питання і накатавшись із Костянтинівки доЄнакієвого, теща відпустила мене додому. Назад я виїхав ще світлимі практично до самого кордону з Дніпропетровською областю дорогапроглядалася досить добре, але в самій Дніпропетровській області япотрапив у туман, який іноді був як молоко. Ось кілька слайдів набритву))))
Костянтинівка — Красноармійськ, підтаяло все за 3 дні. Дороги заЧервоноармійськом, Бруствери, не дай бог у такій забратися туманнієпродовжує туманіти))))) Але і туман не перешкода людині, якаповертається до коханої дружини, доньки і синові.
Усім рівних доріг.