Кохання до автомобілів у Володимира Микитовича, якби я не знав процю людину нічого, дуже сильно відчувається і передається вмалюнках:деталі машини промальовані до дрібниць повітрозабірники, колісні диски, решітки радіаторів, молдинги та інше), а осьдеталізація до пейзажів – формальна. Це добре помітно малюнку урозділі «Перша аварія» (коли заїхали у березу). Особливо менезачепило за душу моменти, коли маленький хлопчик Володя просив умами 7 карбованців на книгу; коли товариш Віхко Лев Іванович "роздавав на горіхи" відділу кадрів заводу; але особливо зачепилодушу ті рядки, в яких Володимир Микитович описує своє знайомство завтором «Повісті про автомобіль» Юрієм Ароновичем Долматовським. Навиставці "ретроЕкозотика-2011". Як це було – дивіться тут. Книгадуже дорога для мене. Історія замовчує, яким чином книга з НижньогоНовгорода опинилась у Бердянську, але сама кількість екземплярів вУкраїні – мінімальна. З автографом автора – напевно, зовсімнебагато. У РФ із цією справою, я думаю, простіше. Але це вже –лірика.
Приємним бонусом стали листівки з 24-ю «Волгою» та рекламнийпроспект музею ВАТ «ГАЗ» теж з автографом Володимира Микитича.
< /
Велику подяку хочу висловити Тетяні Володимирівні Носаковій, своємубатькові Костянтину і, звичайно ж, персонально, з почуттям глибокоїповаги, Володимиру Микитовичу Носакову! Нехай це буде ваша далеконе остання книга. Музи Вам, міцного здоров'я та багато років!
PS З метою реклами посилання на покупку книги давати не буду.Шукайте на сайті інтернет-магазину видавництва «Кварц».
Коментарі2
Як автограф автора отримати?
У мене була зроблена велика робота. Можу запропонувати звернутися до редакції Кварцу можливо вони допоможуть… А може і є у них такий екземпляр книги