1. Штампів у чорний мат.
Значить як я вже писав раніше, я пофарбував титани в офігеннийколір "лакові батини туфлі", не втримався і поставив їх відразу намашину. Варився і т. Д. Хоч я й знав що віддаю машину на фарбуваннядо адекватної людини, але все ж таки сильно я за них переживав...чи мало десь потрапить пил грунту, фарби, або ще що. > , аголовне бюджетно (усі як ми "тазоводи" любимо) поставитиштампи в чорний мат, і вже на них віддавати машину нафарбування.
Значить зачистив
> Задув грунтом, і задув в перший шар (один раніше почавфарбувати, тому там вже 2 шари)
Ось так ось вийшло 2. Установка Пріора SE дзеркал. b>
Довго думав про них, все-таки шикарні вони. Але ціна 3.500грн взагалі не радувала. Коротше забив я на них, порахував щоцю суму краще заощадити, тому що на фарбування піде і так дохрена.Але як виявилося, батько вирішив зробити мені підгін, замовив їх, іза день як віддавати машину вручив їх мені! Щастя не буломежі! Але й знову таки, чекати я не хотів і вирішив одразу їхставити, до фарбування, все одно їх треба розбирати та фарбувати.Вирішив краще зробити чорнову роботу до фарбування, причому весьсалон розібраний. Що ми маємо:Дзеркала SE електро-регулювання, підігрів, повторювач. Все стало без проблем, всю проводкупростягнув як годиться, по підключенню не буду нічогоприкріплювати, на драйві інформації купа, дублювати не бачу сенсу.І ось що я побачив!
Про яку лапоть!
Ось так на аварійці
Взагалі ще один ніштяк на тачці! )
3. Машина їде на фарбування. Настав той день, до якого я так довгойшов... Якось і радісно і в той же час сумно на душі. Радісно відтого, що в кінці я отримаю просто гармату! А сумно, від того, що язалишуся без неї на місяць, а я сильно прив'язався до машини.Нічого, йдемо до останнього!
Вранці їжу взуваю на штампи зимову гуму, і ставлю їх на десятку.Їду в гараж, віддираю вітровики з вікон, знімаю музику.
Дзвоню маляру, і чую: "до 5 години вечора, приганяй." І тут явзагалі поплив, батя казав, що мене було не впізнати. Вирішив передтим, як відганяти, помити її, і сфоткати.
Намиваю свою соковиту гармату
Взагалі 5 годин вечора. Приганяю її до Андрія (так звати маляра), обговорюю терміни в + - місяць, домовилися що можу хоч цілий деньперебуває у нього, і допомагати з нею ... Втім, він був не протимоїх частих візитів. (ну не можу я довго без неї, напевно це смішнозвучало, але факт). Останній раз глянувши на неї, я йду в західсонця… І починаю чекати… Ну а що вийде, далі розповім вам унаступних БЖ. А наостанок запам'ятав я її такою, оскільки більше непобачу її такою, плямистою… Але навіть у такому стані, вона менідуже подобається!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.