Карпатський кордон 2012

Всім привіт!
Хочу поділитися враженнями про свою першу трофі експедиціїКарпатський Кордон 2012.
>

Таким чином, машина була придбана в лютому, і в квітні булавипробувана на 24-годинних змаганнях Ботанік Трофі Результатзвичайно був не супер, найбільше було затиків з навігацією, тому мине засмутилися, головне техніка витримала, проявилися слабкі місця, ми трохи притерлися з машиною і відразу почали збори на КарпатськийКордон. Машина пішла на ТО після гонки а ми почали збирати позасіках намети, спальники і як виявилося ще центнер непотрібногобарахла, яке звозили до Карпат і назад. Механік досвідченийоффроудер, сказав машина готова, проблем немає, він туди минулогороку їздив, сказав маршрут для такої машини легкий…
Але він помилявся, спочатку в машині, а ті проблеми відповіднозрозуміли за собою проблеми з маршрутом. Але про все Отже, нічперед виїздом. Дивимося погоду, +6 дощі, беремо купу теплих речей, готуємося до гіршого. Дуже було шкода терти нові Сімакси проасфальт 1000 км, і я вирішив їхати на бубликах. Рішення булоправильним, але доленосним. Поки запхали колеса, засовували всіречі в салон, запихали всі дірки. У результаті в мене було відчуттящо по дорозі, двері відчиняться і все вибухне як хлопушка зцукерки. У результаті виїхали замість запланованих 7.00 об 11.20, на виїзді з міста потрапили у моторошну пробку, втратили ще мін 40, у результаті вирвалися на трасу і погнали, хоча 80-90 км/год цеважко назвати таким словом.

Нічого не віщувало біди, але першим дзвіночком стала дивнатемпература яка виросла до 3/4 датчика, в червону зону вона незалазила але і не падала, я списав це на спекотний день, булоблизько 25-30 градусів та перевантажену машину.
Зателефонував іншим екіпажам, які висунулися раніше та й поїхалиіншою дорогою, там їхало дві 70-ки та дві L200 та УАЗ, хлопцісказали що стоять і всі окрім Міциків киплять, та й швидкість у нихне більше 70 км/год.

У мене від серця відлягло і ми продовжили шлях у бік Львова.
Під'їхавши до Рівного, ми зупинилися трохи остудити машину та йперекусити.< br/>
На це пішло мін 40-50. Спека потихеньку почала спадати і я відчувуже запах Львівських вулиць рішуче рушив у дорогу, сподіваючисьпролетіти 210 км, що залишилися, за 2 з половиною години. Авід'їхавши від Рівного кілометрів 40, раптом 5-ту передачу вибиваєзі страшним хрускотом! перевіривши наскільки це можливо іншіпередачі, ми продовжили шлях, правда швидкість впала до 65-70км/год. Провізію,

Завантажилися
поки приїхали на заздалегідь обумовлений шиномонтаж, щоб перевзутина бойові постоли і залишити бублики на зберігання, було вже під 11годину вечора.
/>
Почався важкий процес викидання всього з машини і трамбування йогоназад.
Поле потрібних речей

Поки хлопці поралися з колесами, до нас підійшов(! ) хлопець зкрасивим мопедом руках і попросив допомогти, у нього зрізало ніпельна залном колесі. Вирішив все одно час їсти, та й мопеди ще некрутив, і при виборі крутанути гайки або перекладати речі вибір бувочевидний, я взявся розбирати його скутер на пазли. Мін 15 іколесо, крило, вихлоп було відокремлено, карма поправлена, хлопецьтягне віддячити, але ми пояснюємо що часу і так в обріз а нам ще150 км їхати у бік гір.

Зібрав назад, зайвих деталей не виявлено.

У результаті машина на бойових колесах, речі щільно утрамбовані, провізія розфасована і укладена, часу година ночі, чого невистачає?
<
Палива! У баку та в шлунку.
Приймаємо рішення поїсти ґрунтовно, т.К. Найближчими днями смакотими в польових умовах не смакуємо, їдемо у всьому відому Краївку.Дорогою заїжджаю на заправку погодувати коня добірним дизелем, іпаркуючись біля колонки, вирішив відкотитися трохи назад, і тутлунає другий хрускіт! У мене шок у перемішку з матами, у штурманапогляд ніби ми на міну наїхали. Тепер стало головне питання, чипроїдемо ми всі Карпати без 5-ої та задньої передачі, і що буде зкоробкою, якщо ще не доїхавши до бездоріжжя, ми вже втратили 2передачі.
Думка втратити всю коробку десь у лісі звідки до найближчого сто ззапчастинами мін. 200 км ну якось зовсім не спокушала.
Але пам'ятаючи фразу свого друга, 70-діячника — асфальт для неїгірший за будь-яке бездоріжжя.
Вирішено, їдемо!
> А там будь як буде…

Вечеря, 3 години сну, смачний сніданок у дуже креативному Львові, все У ГОРІ!

Перші 100 км до Ужотського Перевалу пройшли бадьоро та активно, хороша погода, весна, краса, але на старт їдемо в притик…
І тут почалися підйоми на пагорби та перевали. З цими підйомамипочалися стрімкі підйоми стрілки температури в червону зону.
Та що ж таке? ! Нас ніби не пускали в гори, але не на тихнарвались! Піднялися, постояли, остудили самовар. Кіпімс. Дужепереживали що не спіймаємо нікого знайомого і доведетьсяпродиратися крізь не відомі місця самим, з машиною в якій незрозуміло що коїться. Але благо, ми побачили табір, що згортається, і учасників, які в метушні пакувалися в машини.

Під'їхали до ОРГів, зареєструвалися, почали дізнаватися що, де, куди…
Нам відповіли що всі бойові екіпажі вже штурмують гори, самимрухатися сенсу ні, і показали нам на групу, яка готується достарту, яка складалася з 4-х Нив.
Нам запропонували приєднатися до них, доїхати до місця першогоночівлі, а там уже перебратися до іншої групи.
< Так і вирішили. Ми під'їхали до хлопців на Нивах, познайомилися, запропонували поїхати з ними в одній групі, алехлопці дивувалися, навіщо вони нам, і чому ми самі їмнав'язуємося.
У результаті глава цієї групи Вова цікавий, багатогранний, механікз таким багажем життєвих пригод, що ми вже 3 роки спілкуємося ідосі дізнаємося про нові і нові нереальні ситуації з його життя)сказав — Ну а че, будете нас тягати якщо що…

Ми вишикувалися в колону і рушили за маршрутом у глибину … пробки(! ) утвореної на виїзді з табору.
Починали бадьоро…
в результаті… Як виявилося потім, поляки не розрахувавши свої сили, а точніше вага свого Патруля і глибину глиняних ям, виритихлісовозами, трьома машинами застряглими паралельно, перегородилитупо всі можливі шляхи…
Коршуни

Виявилося все правда, про сніг, вуха, і водія в лікарні, Слава Богувсе обійшлося, всі живі і навіть цілі.
Ми рушили далі, і тут почалися затяжні, глиняні підйоми на перевалРосійська Шлях.
Тут моя машина відразу проявила свої тимчасові недоліки.
Ми зупинялися, чекали поки охолонемо, перегрівати машину нехотілося.
Хлопці чесно чекали нас, на наші пропозиції їм їхати далі а миназдоженемо, на відріз відмовлялися.
І ось через 4 зупинки ми виїжджаємо з лісу, а перед нами він…

Перева Русский Шлях
І важкий варіант підйому на нього
Для підйому на нього мені знадобилося 2 рази остигати, що врезультаті вже переважило чашу терезів з терпінням…
Але піднявшись, дух захопило так, що ми про все забули…
Просто дивилися, дихали, і купалися в сонячному, свіжомувітрі.

Далі нас чекав 6 кілометровий спуск, до місця ночівлі…

Продовження слідує…