Історія покупки

Розповідати можна довго, постійно відхиляючись від теми, але яспробую. Уся ця історія почалася... 24 лютого 2022 року о 4-йгодині ранку. Далі я напевно опущу ряд подій. > Тож після двохмісяців ночівлі в підвалі мої дружина з двома доньками, вступивши взмову з тещею та сестрою дружини, вирішують їхати звідси подалі нена довго — на місяць-півтора, вивіз їх до Одеси і посадив на поїзддо Львова. Ні і коли будуть невідомі.До закінчення війни точно небудуть — немає вокзалу в Миколаєві.Довго чи коротко, виявляютьсямої баби в Угорщині. Віддали моїм.Грошей ніяких брати не хотіли нів яку, тому їли те що моя дружина приготує, а готувати вона вміє) Іза садом моя дружина теж доглядала в міру своїх сил - сад тамвеличезний за нашими мірками. А я залишився у Миколаєві. Роботинепочатий край і майже щодня додається.
Тим часом у зв'язку з подіями в країні український уряд вирішуєтимчасово скасувати сплату ввізного мита на автомобілі. Нульоварозмитнення так звана. Будь-який громадянин України може привезтисобі з-за кордону автомобіль та ввізне мито не платити. За час діїцього заходу ввезли майже близько 240 000 автомобілів. Загаломсидять мої баби в Угорщині, українці посиленими темпами ввозять вУкраїну автомобілі. А у ні в кого з нас картинка зовсім нескладається — не до того якось. І тут вже наприкінці травняз'являється новина, що нульову розмитнення скасують 1-го липня. УОлени - сестри дружини - як у справжнього студента, в голові щоськлацнула і одного чудового дня в нашому спільному сімейному чаті увайбері прозвучало питання "а чого ми сидимо? ". Розмитненнязакінчується а ми навіть не свербимо. А між іншим, судячи з сайтівпродажів уживаних автомобілів у Німеччині за плюс-мінус 1000 євро, можна купити цілком їздабельний поджопник. Питання тільки в тому, що по документах вільно пересуватися Європою може тільки Олена.Початковий план був такий — Олена їде до Німеччини, знаходить двімашини — собі і мені, і по черзі їх переганяє до України. Мійкритерій був універсал. З вагів чи рено на крайній випадок. Алепоїхати одразу не вийшло. Просрали тиждень часу. Плюс пошукиособливо нічим не увінчалися, бо за 1000 купив і поїхав варіантівнебагато. Як мінімум стає питання техогляду - без нього тільки наевакуаторі, а робити його цей час. Та й гроші додаткові. Коротшепісля кількох днів пошуків по різних містах Німеччини, в Лейпцигубуло знайдено цей форд.Його ще не встигли викласти на сайт та йструмом підготувати до продажу - лиса гума стояла, в багажникулежала краще. Олена не роздумуючи забрала його, припускаючи забратийого собі тому, що в мої критерії він ніяк не вписується.
1300 кілометрів. Це не хухри-мухри для дівчинки 23 роки з досвідомводіння кілька тисяч кілометрів за весь час. Та ще й на ручці. Вонамені дзвонила і питала як у гору рушати, коли передачі перемикатита інші стандартні питання для тих, хто ручну коробку бачив тількив автошколі. Загалом за три перші три дні було подолано близько1000 км до кордону з Україною. Там день на пункті пропуску та ще задень 300 км до Рівного – там було знайдено надійного брокера.Машина розмитнена і далі за планом відігнати її до Львова, залишитиїї там у друзів та їхати за другою. Але Олена не один такий студенті черга на кордоні з кількох кілометрів зросла до кількох десятківкілометрів при тому, що пункт пропуску працював у посиленомурежимі. Плюс почалася спека під 30 градусів у тіні. Вирішено булоза другим автомобілем не їхати. Я як губу розкотив так і закотивназад.
Далійний план — незважаючи на те, що війна нікуди не поділася і вМиколаєві зовсім не курорт, баби були налаштовані рішуче їхатидодому — в гостях добре, а вдома чоловіки та тата. Оленаповертається назад до Угорщини тому що з двома дітьми мами табабусі замало) Вони у мене ті ще чортята хоч і дівчатка. Я берупару днів відпустки на роботі, їду до Львова забираю машину, машиною їду на кордон, забираю сімейство та їдемо додому. Дорогоювирішуємо не поспішає і в один присід не їхати і попутно оглянутикраси закарпаття.
Додому дісталися за 3 дні.
По приїзду Олена заявила що машина їй не потрібна по суті. Вонапросто не хотіла втрачати нагоди. Так Форд виявився в мене. А щовін являє собою цей конкретний екземпляр — у наступному БЖ.
"
Далійний план — незважаючи на те, що війна нікуди не поділася і вМиколаєві зовсім не курорт, баби були налаштовані рішуче їхатидодому — в гостях добре, а вдома чоловіки та тата. Оленаповертається назад до Угорщини тому що з двома дітьми мами табабусі замало) Вони у мене ті ще чортята хоч і дівчатка. Я берупару днів відпустки на роботі, їду до Львова забираю машину, машиною їду на кордон, забираю сімейство та їдемо додому. Дорогоювирішуємо не поспішає і в один присід не їхати і попутно оглянутикраси закарпаття.
Додому дісталися за 3 дні.
По приїзду Олена заявила що машина їй не потрібна по суті. Вонапросто не хотіла втрачати нагоди. Так Форд виявився в мене. А щовін являє собою цей конкретний екземпляр — у наступному БЖ.
"
Далійний план — незважаючи на те, що війна нікуди не поділася і вМиколаєві зовсім не курорт, баби були налаштовані рішуче їхатидодому — в гостях добре, а вдома чоловіки та тата. Оленаповертається назад до Угорщини тому що з двома дітьми мами табабусі замало) Вони у мене ті ще чортята хоч і дівчатка. Я берупару днів відпустки на роботі, їду до Львова забираю машину, машиною їду на кордон, забираю сімейство та їдемо додому. Дорогоювирішуємо не поспішає і в один присід не їхати і попутно оглянутикраси закарпаття.
Додому дісталися за 3 дні.
По приїзду Олена заявила що машина їй не потрібна по суті. Вонапросто не хотіла втрачати нагоди. Так Форд виявився в мене. А щовін являє собою цей конкретний екземпляр — у наступному БЖ.