Як я їздив додому

Немає і дня без пригод…

Поїхали в село на щорічний фестиваль на городі. Уся погоня зазайцем вкінці рядка з картоплею закінчилася тільки пізнього вечорасуботи.

Після праці вирішив поїхати до своїх рідних. Вертаючись назад після22 години, вже на трасі підозрілий подвійний стукіт сказав мені, щощось дуже швидко відпало з-під капота двигуна. Просвистівши завікном ця штука, а це був ролик генератора, успішно зникла в нічнійтемряві. Сказати, що я здивувався — це не сказати нічого. :)

Двічі зупиняючись, без гідропідсилювача, генератора та охолодженнядвигуна я дістався додому. Діагностика сказала, що я попав на купудеталей, а голова казала спати.

Рано вдосвіта, заледве розвиднілося, а ми вже в дорозі. Дистанція85 км. Дві 5 літрові каністри з холодною водою. Потім ми їх щепоповнювали на заправці. Всього на таку дистанцію потрібно було 4бутиля. Це я вже потім порахував.

Крутити руля без ГУРа — це змагання не для слабких. Але самеголовне повільно відкривати кришку бачка антифризу — обпечешьсяперегрітим паром до температури 110 градусів. Добре, що в Audi вбачку є спеціалььний клапан для зтравлення пари. А аккум витримавби ще зо 200 км.

Загалом СТО було у нас на шляху вже через 1.5 години. Але досвідбув неперевершений. І да, за загублену і потім знайдену через 15хвилин пошуку кришку я не розповідаю.

В підсумку я тепер можу без усього навісного обладнання і на одномудвигуні їздити. Але, ну його, повторювати таке.

Досвід набувається власними помилками.