Я тут якось сидів і думав. Думав, думав і надумав про те, щонепогано б пофарбувати кермо, а то одягати чохол з ведмедиками абоще гірше оксамитом, мені якось не посміхалося.Стомлене покриттякерма було витерто в районі верху і трохи з лівого боку.Видно, щостарий власник також як і я любив водити однією рукою, тримаючикермо зверху.Філігранно відполірована поверхня в цих зонахпідтверджувала мої висновки.:)
зручно фарбувати шкіряні вироби. Витерши кермо від залишків пилу іможливо жиру, наніс перший шар фарби плавними круговими рухами, давши висохнути першому шару, а це півгодини, наніс черговий шарАналогічно рухаючись колами, отримав гарний і чітко відполірованийшар фарби.За спостереженнями та залишками фарби на моїх пальцях, побачив, що фарба перетворюється на тонкий шар гуми. Ця гума буладосить еластичною і міцною, щоб прогинатися під натисканням рукиабо пальця і в той же час не лопатися від прикладеного зусилля. Ятак скажу:результат відмінний. Чи не стирається, не лопається і невідвалюється шматками з часом. Єдине, що трохи спочатку непокоїло, то це специфічний запах. Але через добу-дві цей нюанс випарувався.Після цих експериментів пофарбував верх важеля перемикання передачта шкіряний чохол рукояті передач. Вигляд просто ідеальний, якщо небрати до уваги невелике стирання шкіри у верхній частині чохла.Зізнатися, це мені сподобалося настільки, що навіть брелок ключівна пробу покрив цією фарбою. Поки що тестую і результат меневражає. Як "поюзаю" його пару днів і залишаю на стіл або зкопійками в кишені паплюжу, то відпишуся про тести. :)
На фото можна побачити частину зразкового "було-стало". Ручка тамнаполовину пофарбована. Чохол також. Кінцевий виріб завтра яквисохне сфотографую та викладу окремим постом.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.