Подорож на Батьківщину мого батька

Поїздка мала неприємну підставу — паперові справи, винесення мозкув БТІ та інших нелюбих мною організаціях, у зв'язку з оформленнямспадщини.

< Вранці виїхали з Києва, спочатку заїхали на дачу (уКиївській обл.), а потім поїхали у напрямку Канева, подивитисямісця та види.Від Канева через Черкаську область рушили у напрямкуУмані. 30 км від Умані.

У цій поїздці, нарешті, відбулася моя перша 1000 км і пішла друга.>

У батьківському рідному селі за роки, які я там не бувала, багатощо змінилося на гірший бік.
За незнанням актуальної обстановки, потрапила на дуже вбиту дорогуз тракторними коліями. То момент зачепилася дном або іншимиможливими частинами.По приїзду на місце лазила навколо машини, заглядала під неї, чи на місці все.Не знала, що ще робити.Післяцього, як мені здалося, став стукати передній лівийамортизатор.Якщо аморти, взагалі, стукають. Я ще з таким нестикалася. І стукіт цей, тобто, немає. У селі батька панує тиша іглуха. Двір та будинок – без життя, нагадали мені фото покинутихсіл у Чорнобильській зоні відчуження. Звичайно, не так страшно, просто контраст з тим, яким все зберігалося в пам'яті. Та й дивневідчуття, приїхати в це місце, на тому самому автомобілі, але безбатька. А в будинку з останнього перебування батька:його одяг наспинці стільця, окуляри на серванті, рушник на вішалці, напересувному календарі, дата його останнього візиту. Інші деталі.Все виглядає так, що він незабаром має прийти. Сумно.

Погляд на став у селі
Я — там же, що втомилася після дня за кермом
Знімати особливо більше не було коли. Затягли паперові справи. Щоце за країна. %)

Будучи за межами Києва — без інтернету, телебачення, газет, радіо — я зовсім "загубилася". У неділю повернулася і тільки ажпізно ввечері до мене дійшло, що це був День Києва. Повернення доКиєва далося мені важко. Я дуже багато налагоджувала, наробилапомилок, порушила правила. Коротше, щось таке витворила. Соромно, тупо, незручно. Дуже засмутилася з цього приводу. Не знаю, що зімною таке сталося. Втома?