Хто на жигулях їздив...

Чому пісня швидка? Я швидкість компенсую.
І не двигун, а біт беру, форсую. Додавати розбитому відру?
І ось знову за запчастинами в магазин іду.
Дайте мені кульових.Десять.Про запас.
Тонування двадцять метрів, щоб ніхто не бачив нас.
І ремкомплект карбюратора.На мій таз
Є дві педалі гальма, а потрібен газ.
Масла, джгутиків, тросиків гальмівних,
Лампочек різних і ключів розвідних,
Камер у колеса - давайте десять.
Різних болтів з кілограмчик зважте.
Присадок всяких - реанімувати машину.
Тут все, і їду до наступного магазину.
Проїду повз друга, нехай думає, зазнався.
А у мене просто важіль дверей зламався.
Лізу за кермо через пасажира, погляди відчуваю.
Хто так само лазив хоч раз, співчуваю.
Їжджу на жигулях, живу на Уралі.
> Суровим став, нерви зі сталі стали. Хто на жигулях їздив, той уцирку не сміється.
Життя, як розбита траса, так легко дається.
Бачив пекло на землі, хто був під жигулями,
А втім, ви все знаєте самі.
<
Хто на жигулях їздив, той ніколи не плаче.
Пристроєм тачки володіє, значить.
Гарт сильна, і школа життя теж.
Я їду на Жигулях, і мені все можна. Заходжу на поворот, незменшуючи швидкість .
Російський автопром прє, розпирає гордість.
Дивлюсь чиєсь колесо вперед мене прє.
Поглянув у дзеркало — де цей ідіот?
< Ідіот знайдено, вже гойдаюся на днище.
Дзвоню другу — бери трос і до мене, друже!
А він знову — вп'яте за тиждень!
> І ось тягнуся на тросу за жовтенькою газеллю.
А ось ще історія володіння машиною.
Їду я з села, розігріваючи шини.
Лічу лісовою доріжкою . Як "париж-Дакар"
Дорога в'ється, і від капота пар.
Природа, пташки, між листям світло сочиться.
Руль кручу в поворот, шоха прямо мчить.
Обійняв березку російську бампером від машини,
Поїду до автоваза всім попротикаю шини.