кАпай!

29.12 (в тому році) був звичайний робочий день, але з незвичайноюпогодою. Сніг почав ВАЛИТИ зранку, але не віщуючи лиха язапаркував конячку в саму ж.Пу кінець стоянки, ще й передом доглухого кута.На вулицю я не виходив цілий день і про снігзабув.
До вечора мені повідомили, що на вулиці білі мухи засрали всемісто, а комунальні служби як завжди не готові! І як на зло моясім'я застрягла і до того ж у різних місцях міста, значить — їхатиобов'язково!
Машину застав з таким видом :
Не Сибір, але для півдня круто

Снігу насипало по-коліно, поки доповз до водійських дверей черевикибули повні снігу. Свій усюдихід на "шипованих mishках".
Прогрів і розгойдуванням заднім ходом почав рухатися, - складно, але процес йде по 30-40 см, так би мовити їжу. Видимість дужепогана.Власне через 5 метрів (як і очікувалося) я застряг, тому щопід днище набилося багато снігу :(

5ти метрівка без лопати
Тут уже без лопати не обійтися - подумав я і поплутався до кпп. Тамзнайшовся огризок совкової пластикової недолопати (яку я практичнозламав коли копав кучугуру). Ну і саперна в багажнику.
Взагалі розчистивши і вибравши траєкторію рушив далі, але черезпогану видимість ледь не зачепивши жигулі в'їхав у кучугуру. Це бувпросто емоційний артеріальний тиск. Я півтори години капав все це, палив сцепу і нікого не було допомогти. Але їхати ТРЕБА! Нарештізакінчив напарник роботу і допоміг доштовхати до трохи розчищеноїділянки. А також попросив у мене не добиту лопату (але він так і непоїхав). Далі все ок, пересувався в колії, ведмедики свої грошівідпрацьовують на 200%. Багато кинутих машин просто посеред дороги.Ще пішов дощ! Дуже позитивно.
Без алкоголю того вечора не обійшлося.