Лісова мавка
Мавка лісова
оборони, адже самі турки в 1475 р. При штурмі Мангупа саме нижчецього місця змогли розмістити на спеціально влаштованих майданчикахна схилах Хамам-дере батареї своєї важкої штурмової артилерії.Відсутність на цих схилах потужних оборонних споруд не дозволялафеодоритам вести ефективну боротьбу із встановленими внизу назахищених польовими укріпленнями майданчиках, важкою облоговоютурецькою артилерією, що обстрілювала зміцнення Лагерної балки таголовної лінії оборони Гамам-дере.
Укріплення для ведення фланкуючого вогню Але до цього епізодуштурму Мангупа ми ще повернемося, свого часу, коли будемо оглянутиці самі укріплення, а зараз, рухаючись уздовж урвищ, виходимо досхідної вежі другої лінії оборони . По конструкції - це така жпрямокутна вежа, як і та, найпівденніша, повз яку ми проходили дварази, прямуючи на Сосновий мис і з нього. Щоправда, збереження уцієї вежі краще буде... Східна вежа Другої лінії оборони Обійшовшиїї зі сходу, ми виходимо до квітучих заростів бузку. Дівчата, звичайно, не могли не скористатися нагодою сфотографуватися натакому пахучому тлі. :-)
У заростях бузку
А трохи далі на південний схід видніються залишки якоїсь величезноїбудівлі. Це колишній княжий палац-замок, збудований у 1425 р іпроіснував лише 50 років. До цього володарі Феодоро розташовувалисяв вежі Цитателі на Дірявому мисі. У 1475 р. Він був команднимпунктом оборони, а після прориву турками розбитих важкою артилерієюоборонних рубежів, тут був один із вогнищ відчайдушної оборони - узамку зібралися всі. Хто не встиг відступити з вулиць міста застіни цитаделі. Вони билися з розпачом приречених — усі розуміли, що пощади від яничарів їм годі чекати. Але сили були надто нерівні— замок був захоплений та спалений.Після цього він уже невідновлювався. Частина каміння його стін була розібрана длябудівництва нових укріплень та будинків, а частина так і залишиласялежати там, де впала під час руйнування. Частково розкопаний, нижній ярус величного колись палацу-замку дає певне уявлення проспоруди того часу…
Руїни княжого палацу
Все, що залишилося…
Якщо йти від палацу на південь, то знову вийдете до південнихурвищ, але вже на схід від тих місць, де ми захоплювалися їхзапаморочливою висотою. Тут скелі також стрімкі, але висота самихурвищ трохи менше, що врачом, не робить їх менш неприступними, та йлетіти вниз буде теж досить довго ... Не дай Бог, звичайно ... Недарма я згадав про Бога - на самому краю урвища стоїть великийдерев'яний хрест, трохи на схід — маленький бетонний…
Південний хрест
Унизу під нами, у скелях — монастир Ще один хрест…
>
Під цими хрестами в печерах, вирубаних у стрімких скелях Південногообриву, знаходиться Мангупський Благовіщенський чоловічий монастир, що діє.
Спуститися до нього можна прямо з плато. Потрібно тільки знати, дезнаходяться потрібні двері… :-)
Ось вони, Залізні двері
А двері ці дуже своєрідні. Це — вузька розщелина у прямовиснихскелях. І називається вона - Демір-капу - "залізні двері". Цеєдиний південний вхід на Мангуп. Колись тут справді був фортечниймур з вузькими залізними воротами. У 1475г турки намагалися відразувзяти штурмом Мангуп через неї, але зазнали важких втрат івідійшли, ставши готуватися до облоги та штурму міста з півночі.Адже наступати на Демір-капу можна було лише крутою вузькою стежкоюстроєм по 1-2 людини. До того ж усі схили та підступи тут чудовопрострілюються з луків та арбалетів. Та й прості камені, що летятьз висоти 30-40м не менш смертоносні.
Зараз, звичайно, ні воріт, ні стіни вже немає, та й не стріляєніхто, але підйом цією стежкою все-одно буде нелегкий …
Расселіна Демір-Капу — Залізні двері. Колись неприступний південнийвхід Мангупа. Обидві південні стежки на Мангуп виходять до цієїрозколини. Підйом важкуватий навіть незважаючи на дерев'яні сходи йпоруччя… Від Демір-капу ми йдемо далі на схід, до дитинця Мангупа —до Цитаделі. Вже починають траплятися печери — спочаткугосподарські і похоронні, потім, поряд трикутним знаком державноїтріангуляційної мережі (вища точка Мангупа — 583м), на самому краюобриву — основа Південної церкви, що прекрасно збереглася вирубанав скелі, — досі видно контури. Сходи.
Фундамент Південної церкви, висічений у скельній підставіплато.Трохи далі на схід — ще цікавіша споруда — тарапан. Цевеличезне висічене в скелі корито для видавлювання виноградногосоку при виробництві вина. Причому безпека просто вражає — ваннакорита обладнана спеціальним стоком для сусла, яке стікало в меншуємність, що тепер заповнена дощовою водою. Залишилися навіть виїмкив камені під дерев'яні стійки і важелі преса, що давив на виноград, що лежить у кориті…
Тарапан (винодавильня)
Збереження тарапана, а також майстерність каменотесів, що йоговиготовили, просто вражають. Хоч зараз став прес і тисни вино зягід… А трохи далі, за тарапаном — акуратна печера-льох, де, швидшеза все, і зберігали вино…
Погрібок для молодого вина… До Цитаделі залишилося зовсім небагато.Вона вже нависає над нами зі Сходу. Але перед тим, як дістатися донеї, ми зайдемо ще на пару цікавих об'єктів… Але буде це вже внаступній частині…
Продовження слідує…
> https://megadriver.org …/2103/s77/journal/1378814
Коментарі6
як завжди чудово!мавки-красуні ))))
Дякую, Наталю!
тупаю в наступну частину ))
Ласкаво просимо!
ух! як багато всього цікавого! ... піду я ще раз перечитаю -)
Читайте на здоров'я, Дім-Димич!