Ми летіли до одного з найцікавіших природних пам'ятокКриму.Попереду на нас чекав Великий Каньйон...
Ось уже промайнуло за вікнами село Соколине, дорога з легкої змійкиперетворилася на справжній гірський серпантин, що дереться посхилах все вище і вище...
< Ось і знайоме по фотографіях з мережі відгалуження від дорогидо автостоянки біля лісництва, і ми, звернувши вправо, піднімаємосячерез двір лісництва до стоянки, де вже стоять кілька машин, кемпері пара наметів.
Паркуємося прямо у високій соковитій весняній траві.
Запарковалися…
Все. Далі – пішки. Долина, що є гирлом Великого каньйону, вже видноз місця нашої стоянки, і ми, прихопивши з собою рюкзачок знайнеобхіднішим, вирушаємо в дорогу – нам треба перейти напротилежний, правий берег річки Коккозки, щоб уже звідти потрапитидо самого Каньйону…
/>
Як тільки спустилися вниз, у долину річки, нас тут же зустрічаєдобродушний дерев'яний страж дороги до каньйону., виходимо майжена самий берег річки і вздовж нього по стежці прямуємо трохи нижчеза течією – де біля входу на місток нас збігає ще один веселийсторож – чи то Лісовичок, чи то Водяний… На той берег річки веденевеликий місток, з якого цікаво помилуватися швидким потокомКоккозки, що квапливо несе свої води вниз, у долину — на зустріч ізБельбеком. Але довго ми тут не затримуємося – нас чекає попередубільш грандіозне видовище. Але так одразу туди не потрапиш – требаспочатку пройти пост лісника, віддавши йому належну винагороду – по40грн з дорослої та 20 з дитини… А потім – піднятися вгору постежці, дбайливо викладеної різьбленими колодами як сходи. Їличесно, то потішило те, що хоч тут гроші беруть не за «повітря», аза те, що стежки дійсно обладнані, маршрути марковані, та й сміттяканьйоном забирається вздовж усіх маршрутів. Хоча б бачиш, за щоплатиш…
маркування маршрутів
До речі, цей же квиток діє і на відвідування водоспаду Срібніструни та Юсупівського озера (але про це я вам ще розповім).залишками Поштового дуба… Колись, у дуплі цього дерева, туристи, які відвідували Великий Каньйон, залишали свої листи тим, хтоприйде сюди за ними. Наступні читали їх і, своєю чергою, залишалисвої послання… Але у 80-ті роки якісь варвари підпалили ці листи удуплі дерева, і дуб згорів. Наразі від нього залишилися лишезалишки мертвого ствола. Деякі туристи ще продовжують підтримуватистару традицію та залишають свої послання в тому, що залишилося віддупла Поштового дуба, але це вже, звичайно, не те, що булораніше…
Залишки Поштового дуба
Біля дуба стежка поділяється - ліва йде вгору, в ліс, до вершинскелі Великого каньйону, а ми підемо правою, яка, після недовгогошляху світлом буково-дубово-грабовому лісі і невеликого повороту, що обгинає скелю, виводить нас прямо до гирла ВеликогоКаньйону.
Вхід у Каньйон
Скелі місцями нависають прямо над стежкою
Дерева, що ростуть навколо стежки, трохи заважають розглянутиКаньйон у всіх подробицях, але види все одно дуже красиві…
А ми йдемо стежкою далі – вперед і вниз, на зустріч з річкоюАузун-Узень, що тече дном Каньйону.
Аузун -Узень
От місцями, в проміжках серед дерев, вже видно її стрімкий потік.Ось стежка відокремлюється від основної і йде вправо і вниз - цедоріжка до Блакитного озера. Прохолоді на його березі, помилуватисяйого блакитною водою, невеликим водоспадиком, яким річка вливаєтьсяв нього, послухати спів лісових птахів, подивитися за грою сонячнихвідблисків, що пробиваються крізь полог навколишнього лісу, наводних потоках річки та на гладі озера. Хоч вода в ньому доситьхолодна, але обов'язково знайдуться пара-трійка сміливців, якіризикнули поринути у його прозорі води. Тож доведеться постаратися, щоб вони не зіпсували кадри з фотографіями озера своєюприсутністю…
Продовження слідує...
"та дуб згорів. Наразі від нього залишилися лише залишки мертвогоствола. Деякі туристи ще продовжують підтримувати стару традицію тазалишають свої послання в тому, що залишилося від дупла Поштовогодуба, але це вже, звичайно, не те, що було раніше…
Залишки Поштового дуба
Біля дуба стежка поділяється - ліва йде вгору, в ліс, до вершинскелі Великого каньйону, а ми підемо правою, яка, після недовгогошляху світлом буково-дубово-грабовому лісі і невеликого повороту, що обгинає скелю, виводить нас прямо до гирла ВеликогоКаньйону.
Вхід у Каньйон
Скелі місцями нависають прямо над стежкою
Дерева, що ростуть навколо стежки, трохи заважають розглянутиКаньйон у всіх подробицях, але види все одно дуже красиві…
А ми йдемо стежкою далі – вперед і вниз, на зустріч з річкоюАузун-Узень, що тече дном Каньйону.
Аузун -Узень
От місцями, в проміжках серед дерев, вже видно її стрімкий потік.Ось стежка відокремлюється від основної і йде вправо і вниз - цедоріжка до Блакитного озера. Прохолоді на його березі, помилуватисяйого блакитною водою, невеликим водоспадиком, яким річка вливаєтьсяв нього, послухати спів лісових птахів, подивитися за грою сонячнихвідблисків, що пробиваються крізь полог навколишнього лісу, наводних потоках річки та на гладі озера. Хоч вода в ньому доситьхолодна, але обов'язково знайдуться пара-трійка сміливців, якіризикнули поринути у його прозорі води. Тож доведеться постаратися, щоб вони не зіпсували кадри з фотографіями озера своєюприсутністю…
Продовження слідує...
"та дуб згорів. Наразі від нього залишилися лише залишки мертвогоствола. Деякі туристи ще продовжують підтримувати стару традицію тазалишають свої послання в тому, що залишилося від дупла Поштовогодуба, але це вже, звичайно, не те, що було раніше…
Залишки Поштового дуба
Біля дуба стежка поділяється - ліва йде вгору, в ліс, до вершинскелі Великого каньйону, а ми підемо правою, яка, після недовгогошляху світлом буково-дубово-грабовому лісі і невеликого повороту, що обгинає скелю, виводить нас прямо до гирла ВеликогоКаньйону.
Вхід у Каньйон
Скелі місцями нависають прямо над стежкою
Дерева, що ростуть навколо стежки, трохи заважають розглянутиКаньйон у всіх подробицях, але види все одно дуже красиві…
А ми йдемо стежкою далі – вперед і вниз, на зустріч з річкоюАузун-Узень, що тече дном Каньйону.
Аузун -Узень
От місцями, в проміжках серед дерев, вже видно її стрімкий потік.Ось стежка відокремлюється від основної і йде вправо і вниз - цедоріжка до Блакитного озера. Прохолоді на його березі, помилуватисяйого блакитною водою, невеликим водоспадиком, яким річка вливаєтьсяв нього, послухати спів лісових птахів, подивитися за грою сонячнихвідблисків, що пробиваються крізь полог навколишнього лісу, наводних потоках річки та на гладі озера. Хоч вода в ньому доситьхолодна, але обов'язково знайдуться пара-трійка сміливців, якіризикнули поринути у його прозорі води. Тож доведеться постаратися, щоб вони не зіпсували кадри з фотографіями озера своєюприсутністю…
Продовження слідує...
"ось місцями, в проміжках серед дерев, вже видно її стрімкий потік.Ось стежка відокремлюється від основної і йде вправо і вниз - цедоріжка до Блакитного озера. Прохолоді на його березі, помилуватисяйого блакитною водою, невеликим водоспадиком, яким річка вливаєтьсяв нього, послухати спів лісових птахів, подивитися за грою сонячнихвідблисків, що пробиваються крізь полог навколишнього лісу, наводних потоках річки та на гладі озера. Хоч вода в ньому доситьхолодна, але обов'язково знайдуться пара-трійка сміливців, якіризикнули поринути у його прозорі води. Тож доведеться постаратися, щоб вони не зіпсували кадри з фотографіями озера своєюприсутністю…
Продовження слідує...
"ось місцями, в проміжках серед дерев, вже видно її стрімкий потік.Ось стежка відокремлюється від основної і йде вправо і вниз - цедоріжка до Блакитного озера. Прохолоді на його березі, помилуватисяйого блакитною водою, невеликим водоспадиком, яким річка вливаєтьсяв нього, послухати спів лісових птахів, подивитися за грою сонячнихвідблисків, що пробиваються крізь полог навколишнього лісу, наводних потоках річки та на гладі озера. Хоч вода в ньому доситьхолодна, але обов'язково знайдуться пара-трійка сміливців, якіризикнули поринути у його прозорі води. Тож доведеться постаратися, щоб вони не зіпсували кадри з фотографіями озера своєюприсутністю…
Продовження слідує...
Коментарі1
Ех, я проскочив повз Каньйон, так хоч на фотках помилуватися-)