Історія з гранатами та замком запалювання в одному посту)

Замок запалювання знову почав сношувати мозок, довелосярозвантажити його релюхою. Про це більше і писати нічого.
А ось про гранати ціла історія:
< Коли розібрав дифф з півосями, побачив, що на одній з них, навнутрішньому шрусі замість роликових підшипників залишки бронзовихвтулок виточених і заколгоспених кимось раніше, тобто хтось посадивкільця на бронзу, її розбило в мотлох, люфти були більше 2мм. Язамінив бронзу на нерж із зазором.Посадив на стопорні кільця звушками.Рідні кільця 4 мають хід по осі валу.Його довелося прибратистопорними, тому що рідних не було. Внутрішнім шрусом з диффа.Яподумав, що відцентровою силою кільця розганяє в сторони і томувісь сидить на місці. При русі піввісь вискакувала і все тут.
Довго я шукав проблему чомусь вилітає внутрішній шрус зі свогомісця. Думав мб порушилася геометрія кузова, або подушки двигунанаказали довго жити. А виявилося все у зовнішньому шрусі, який бувновим. Через те, що стопорне кільце було якості "ну не оч", піввісьувійшла у зовнішню гранату на 6мм. Зовнішня граната сиділа жорсткохоч і зійшла з посадкового місця і тому я не звернув на неї уваги.що прийшло з гранатою викинув, бо якість пружинної сталі взагалінема про що.
Тепер все ок, їздить Чиквінчента і радіє життю)