просто добра подорож на південь
, дивилися в небо — по-зимовому яскраве, грілися біля печі, засинаючи від передозу свіжого повітря, та й таке інше…
але не обійшлося без…))) я була дівчинка-шлемазл)
мабуть, через моторошний недосип моск не включився, і я сталажертвою любові до фотографії, причому, жертвою в прямому сенсі:упрагненні сфотографувати чарівний блиск снігу в променях заходусонця, я необережно, не по-джиперски необережно, ступила валянком (ну і ногою, власне) в кучугуру і провалилася в калюжу по коліно, при цьому, перевзуття ніякого не було і бути не могло, томудовелося в мокрому валянку валити три години по дорозі назад)
ну та нічого) зате тепер у мене є багато красивих фото та чудовіспогади)
повний фотосет тут
picasaweb.google.com/katherine.dorosh/mWXtw#>
Коментарі4
Ну от я так і знав. що треба їхати на південь, а то в Києві снігом і не пахне
так, це було якось несподівано - побачити сніг)))) але класно. я навіть була готова просто валятися в снігу (але слава Богу, не повалялася - вистачило ступити в кучугуру і опинитися по вуха в бруді))
Обожнюю сільські вилазки ;)
ось якось душа відпочиває в таких місцях) ми, городяни, втомлюємося від цього божевільного ритму життя. все по годинах. люди-роботи. а в селі годинника немає. піч гріє сухим теплом, дрова заспокійливо потріскують, хліб напрочуд смачний, а повітря сві...