Третя в історії ГАЗу легкова модель з особливими швидкіснимихарактеристиками - "волга" ГАЗ-24-24.
Автор Ярослав Московка
Фото Сергій Торгалов
ГАЗ М-21 і поставивши на конвеєр її модернізований варіант, вже наповну роботу працювали над новою моделлю.З огляду на тих жеамериканців - логічно і обґрунтовано. Кузов.Зрозуміло - основниймотор все той же, рядна четвірка, дещо вдосконалена.Однак відразу жзакладалася можливість розширення моторної гами:передбачалисяваріанти з V-подібними "шісткою" і "вісімкою", причому такиммашинам покладалася тільки автоматична коробка передач. Розрахункибрався і дизель - виключно на експортні плани.
Головним конструктором нової машини, якій привласнили індексГАЗ-24, був призначений той самий Олександр Михайлович Невзоров, який успішно створив «21-ю». У роботі над наступною «Волгою»команда ГАЗу спочатку намагалася приділити особливу увагу дизайну:унаказовому порядку всі провідні фахівці відвідали ту саму виставкуамериканських авто – і почали бурхливо фантазувати. Адже вже тодібула озвучена знаменита теза:наздогнати та перегнати Америку!
Якраз у ті часи на горьківський завод прийшов молодий талановитийхудожник Юрій Данилов. У 1960 році він намалював кілька вражаючихпроектів та зліпив повнорозмірний пластиліновий макет. Але ось щоозначає молодість і буяння енергії:вигляд машини вийшов настількисміливим і водночас по-заокеанськи розкішним, що у виробництво йогонізащо б не прийняли. По-перше, «радянській людині таке чуже».По-друге, надмірно химерні форми були нетехнологічні. А по-третє, вони швидко застаріли б – особливо з урахуванням неспішних темпівпідготовки виробництва та змінності моделей. Данилова тут же звелидизайнером до нас на ЗАЗ, і всі ці сміливі «бутерброди» ранніхескізів сімейств 966/968 – плоди його пера. А в Горькому почавсядовгий пошук жанру…
Мрія розбилася про побут
Наче Онєгін з Ленським, зійшлися в битві за вигляд нової «Волги»два флангу талановитих художників:на першому – улюбленець Хрущоваретроград Лев Єрємєєв, на другому – рішучі комсомольці ЛінійЦиколенко та Микола Кірєєв. Творча дуель затяглася донепристойності:на верхах довгий час не приймали жодного з різнихпроектів, і Волзі запанував штиль. Банально тому, що не було з чоговибирати:лише до 1964 відносно вдалий і позачасовий вигляд машининародився у молодої команди, а нудні проекти Єремєєва булизабраковані.
У 1965 році перші ходові зразки були показані Хрущову та непоганооцінені Брежнєвим:«24-й» дали зелену вулицю. Серед прототипівпобудували три шестициліндрові варіанти, з чотирифарнимоблицюванням. Досвідчені машини на Дмитрівському полігоні, щотільки що відкрився, пройшли порівняльні випробування з іномарками- Opel Kapitan, Alfa Romeo 2600 Berlina, Chevrolet Malibu. Іпройшли чудово! Однак версії з V6 докорінно зарубав головнийконструктор ГАЗу Олександр Просвірнін, який мав погану славусамодура, який занапастив безліч прекрасних конструкторськихзадумів. З міркувань "як би чого не вийшло" він вирішив неризикувати з постановкою у виробництво принципово нового для заводумотора - мовляв, ні у нас, ні в країни немає фондів для створеннятакого двигуна, та й раптом зірвемо терміни або не потягнемоякість. Нехай буде лише рядна четвірка!
Виробництво другого покоління «Волги» мало стартувати ще 1967 року.Але втрутилася зовнішня політика:через арабсько-ізраїльськийконфлікт завод був змушений кинути всі резерви на надпланові партіїброньовиків. 1968-го фото нової машини «засвітилися» в радянській ізахідній пресі:збірка почалася, нехай малосерійна і за обхіднимитехнологіями. На Заході автомобілем зацікавилися настільки, що…перестали купувати до того вкрай успішну 21 модель. Однак уповноцінну серію ГАЗ-24 вирушила лише 15 липня 1970 року.
Особливий випадок
За роботою ГАЗу пильно стежили у КДБ. І після відмови від потужнихваріантів вчасно втрутилися:стривайте, нам потрібна «вісімка»! Алемашина настільки довго і болісно йшла до конвеєра, що створення«наздоганялки» розпочали тільки після остаточної постановки навиробництво і доводили спецверсію майже три роки. Над моделлю 24-24працювали дві групи під керівництвом інженерів-випробувачів Грековата Вілкова. Двигун і коробку, звичайно, взяли від «Чайки». Однак їхдоопрацювали під «Волгу», так що двигун «наздоганялки» мав власнийіндекс, аналогічний самій машині. Як на ГАЗ-21, тут не було. Якізміни довелося внести у вихідну конструкцію? Само собою, посиленіпід двигуном лонжерони. Вихлопні колектори сходилися в однувихлопну трубу точно як на звичайній «двадцять четвірці». Кермозабезпечили гідропідсилювачем. У багажнику повинна буларозміщуватися спецапаратура зв'язку (на випробуваннях її імітувалианалогічні за габаритами дерев'яні болванки) - під неї розробилиособливі кронштейни, щоб нічого не зривалося з місць, не бовталосяі не гуркотіло в русі. Продумали розміщення другого акумулятора.Ярославському шинному заводу видали завдання на особливу гуму:вонамала виглядати як звичайна «волговська», але витримувати набагатобільші навантаження і менше зношуватися.Повністю змінили замокбагажника:на спецмашині він відкривався із салону, потайноюрукояткою біля правих задніх дверей. А то раптом випадковий роззявненароком обіпрється на «корму» і його погляду відкриється секретна«начинка»? Легенда про бетонну або чавунну плиту в багажнику –вигадка. Важка радіоапаратура чудово врівноважувала перетяженийпередок. Але коли рідкісним машинам траплялося після закінченнясвоєї секретної служби йти на руки до приватників, апаратуру, зрозуміло, знімали - і деякі кмітливі механіки укладали на днобагажника такий баласт.
> Під прикриттям
У 1973 році ПАМС (виробництво автомобілів малих серій ГАЗу) видавпершу партію спецавтомобілів двох моделей. ГАЗ-24-24 - машиназовнішнього спостереження, зі спецзв'язком. В основному ціавтомобілі фарбувалися під звичайні таксі (іноді навітькомплектувалися на вигляд лічильниками! ), а за спинкою задньогосидіння мали ящики для особливого інвентарю та змін одягу. Деякіекземпляри могли мати дуже специфічне обладнання. Наприклад, прожектор високої потужності. На нічній дорозі він автоматичнопіднімався з багажника, робив короткий спалах, засліплюючи водіямашини-цілі і забирався назад… Педалі начебто й три, як назвичайній «Волзі», але насправді дві :гальмівна і та, що длявигляду імітує зчеплення, підвішені на одному здвоєному важелі. Якпрацювали у ті часи кортежі? Попереду йшов ЗІЛ-117 із начальникомохорони та магнітним обладнанням для знешкодження гіпотетичноївибухівки, підкладеної на дорозі. Потім – дві «Волги» ізспівробітниками КДБ, які уважно спостерігали за будь-якими, часомнепримітними деталями придорожнього пейзажу. У цих авто бувособливий зв'язок - забезпечував взаємодію як з іншими екіпажами, так і з бригадами на точці прибуття. Потім слідувала основна машинакортежу з першою особою, після неї - дев'ять мотоциклістів ірезервна машина. Замикав колону автомобіль особистоїохорони:зазвичай «Чайка». А ось між нею та резервною йшли дві«Волги» з виїзною охороною. У громадських місцях її фахівцірозчинялися серед публіки, вміло організуючи надійне, але непомітнеприкриття. Впізнати їх було непросто:треба мати орлине око, щобпобачити, що ліві фалди піджаків трохи довші за праві – адже вониприкривають кобуру та «батання» – переносну радіостанцію… «Барці»мали зв'язок із ГАЗ-24-25 начальника зміни охорони.
З міркувань маскування на машину ставили важіль КПП від «Волги» змеханікою, навіть зі знайомою всім схемою перемикання на «шапочці».Хоча насправді автомат має свою систему:по дузі включаються режимиЗХ (задній хід), Н (нейтраль), Д (рух), Т (гальмуваннядвигуном).
Була ще одна особлива версія «24-й». 1973 року ГАЗ купив партію з30 двигунів Mercedes-Benz M130 (2, 5 л, 130 л.С.) – нібито дляекспорту. Насправді цими моторами була укомплектована спецсерія«Волг» ГАЗ-24-M130 для міністерських та відомчих потреб. Такамашина була у заступника начальника 9 управління КДБ МихайлаДокучаєва, який організовував охорону перших осіб СРСР.
Окрема служба спецмашин базувалася в Криму. У Місхорі збудувалитриповерховий гараж, де розташовувалися машини спецсупроводу, а ще– колекція авто Брежнєва. Для кримських "волг" незабаром булозроблено особливий виняток. У кортежі потрібно було рухатися тількиз закритими вікнами - неважко здогадатися, в яку сауну напівденному сонці перетворювався салон чорної «Волги». Акондиціонерів не було! У результаті лише цьому підрозділу дозволилифарбувати машини у білий колір. Трохи пізніше «пробили» і імпортнуплівку для тонування.
Майор Телевізор
«Догонялки» на базі ГАЗ-24 випускалися тільки в кузові седан:чуткипро кілька машин-універсалів підтверджень не знайшли. У цьомусвітлі є цікава історія з життя київського управління КДБ.
У готелі «Дніпро» зазвичай розміщувалися інтуристи. Перед готелемможна було побачити сіру «двадцять четвірку», у якої на задньомусидінні стояла коробка від телеприймача «Славутич». У ній чергувавфахівець на прізвисько майор ТБ, а в коробці, зрозуміло, булаапаратура з спрямованої прослуховування готельних номерів. Майор ТБсидів і цілий день сканував готельні номери - ну-ка, хто з гостейчогось цікавого розповість? Непомітна служба тривала роками. Алеодного разу наприкінці 80-х з Будинку офіцерів неподалік вийшли двальотчики з Харківської області – і вирішили пройтися Хрещатиком. Ітут один із них бачить ту саму «Волгу» з коробкою від телевізора… –Та ну? ! У мене така сама «Волга», і я тиждень тому купив такийсамий телевізор у воєнторгу. Як він засунув його на заднє сидіння? Не входить туди ця коробка, - я переднє крісло знімав! Літчик почавсмикати ручки дверей, намагаючись відкрити машину і розібратися, якже в неї помістилася коробка. Автомобіль, звичайно, замкнений. Нашум підбіг черговий міліціонер, але вгамувати пілота, що увійшов ураж, не вдавалося.
– Де водій цієї «Волги»? Дайте ж мені в нього запитати, як вінкоробку туди впхнув! Надмірно цікавого аса відправили з пониженнямна Далекий Схід. Його товариша, котрий намагався обдурити друга, –з підвищенням, але в Казахстан. А майору ТБ замість «Волги» видалиВАЗ-2102 з роторним двигуном – затонований у нуль івирвиглазно-канаркового кольору. Ця машина, до речі, вціліла донаших днів. Обидві версії велися в єдиній статистиці, оскількивідрізнялися лише спецапаратурою, якою комплектувалися вже замісцями призначення. До речі, всі автомобілі переганялися із заводудо місця служби виключно своїм ходом – так, навіть на Далекий Схід.км на заводському полігоні. Усі основні вузли, що відрізняються відзвичайної ГАЗ-24, мали свої паспорти, підписані старшим змінизбирачів.
Салон спецверсії теж на перший погляд нічим не відрізняється відзвичайної цивільної машини.
За всю історію випуску лише дві машини із заводу потрапили доприватних рук. Біла ГАЗ-24-25 з повним комплектом спецзв'язку зособистого розпорядження Цвігуна, заступника Андропова, булапродана цілительці Джуні Давіташвілі. Через недовго машину вилучилиза наказом Щолокова:друзі Джуни, грузинські кримінальні авторитети, перейшли межі дозволеного у використанні автомобіля та йогооснащення. Ще одна «Волга» світло-сірого кольору була у космонавтаГеоргія Гречка, затятого автомобіліста – ця, звичайно, не малазв'язкового обладнання.
У 1986 році на конвеєр зробив крок ГАЗ-24-10:як влучно називає цюмашину історик Володимир Винник, – компроміс між старою «двадцятьчетвіркою», щодо нової «директорської» 3102 та здоровим глуздом.Автомобіль був посередній - вкрай застарілий і погано зібраний. АлеКДБ, як і раніше, вимагав поповнення своїх автопарків, тому«догонялку» осучаснили за базовою моделлю – вона отримала індексГАЗ-24-34.
Модернізація була несуттєвою. Чи не єдиний нюанс - закритавентиляція картера мотора, який завдяки цьому нововведенню такожотримав індекс 24-34. До 1990 року двигун ще раз трохимодернізували - він став звати ЗМЗ-503.10. Зрідка на ГАЗ-24-34ставили мотор ЗМЗ-505.10 – форсовану до 220 л. Версію здвокарбюраторним живленням від ГАЗ-14.
Зовні від ГАЗ-24-10 «наздоганялки» відрізнялися колишнім, металевимоблицюванням радіатора:пластикова не тільки дешево виглядала, алеголовне – плавилася від надто полум'яного мотора. До 1992 рокувстигли зібрати 473 екземпляри ГАЗ-24-34. До тих часів вже давнобула готова зміна в особі машини на базі ГАЗ-3102, проте про неї мирозповімо в наступному номері. Та реставраційну майстерню«Автокласика».
"відрізняються від звичайної ГАЗ-24, мали свої паспорти, підписаністаршим зміни збирачів.
Салон спецверсії теж на перший погляд нічим не відрізняється відзвичайної цивільної машини.
всю історію випуску лише дві машини із заводу потрапили у приватніруки. Біла ГАЗ-24-25 з повним комплектом спецзв'язку з особистогорозпорядження Цвігуна, заступника Андропова, була проданацілительці Джуні Давіташвілі. Через недовго машину вилучили занаказом Щолокова:друзі Джуни, грузинські кримінальні авторитети, перейшли межі дозволеного у використанні автомобіля та йогооснащення. Ще одна «Волга» світло-сірого кольору була у космонавтаГеоргія Гречка, затятого автомобіліста – ця, звичайно, не малазв'язкового обладнання.
У 1986 році на конвеєр зробив крок ГАЗ-24-10:як влучно називає цюмашину історик Володимир Винник, – компроміс між старою «двадцятьчетвіркою», щодо нової «директорської» 3102 та здоровим глуздом.Автомобіль був посередній - вкрай застарілий і погано зібраний. АлеКДБ, як і раніше, вимагав поповнення своїх автопарків, тому«догонялку» осучаснили за базовою моделлю – вона отримала індексГАЗ-24-34.
Модернізація була несуттєвою. Чи не єдиний нюанс - закритавентиляція картера мотора, який завдяки цьому нововведенню такожотримав індекс 24-34. До 1990 року двигун ще раз трохимодернізували - він став звати ЗМЗ-503.10. Зрідка на ГАЗ-24-34ставили мотор ЗМЗ-505.10 – форсовану до 220 л. Версію здвокарбюраторним живленням від ГАЗ-14.
Зовні від ГАЗ-24-10 «наздоганялки» відрізнялися колишнім, металевимоблицюванням радіатора:пластикова не тільки дешево виглядала, алеголовне – плавилася від надто полум'яного мотора. До 1992 рокувстигли зібрати 473 екземпляри ГАЗ-24-34. До тих часів вже давнобула готова зміна в особі машини на базі ГАЗ-3102, проте про неї мирозповімо в наступному номері. Та реставраційну майстерню«Автокласика».
"відрізняються від звичайної ГАЗ-24, мали свої паспорти, підписаністаршим зміни збирачів.
Салон спецверсії теж на перший погляд нічим не відрізняється відзвичайної цивільної машини.
всю історію випуску лише дві машини із заводу потрапили у приватніруки. Біла ГАЗ-24-25 з повним комплектом спецзв'язку з особистогорозпорядження Цвігуна, заступника Андропова, була проданацілительці Джуні Давіташвілі. Через недовго машину вилучили занаказом Щолокова:друзі Джуни, грузинські кримінальні авторитети, перейшли межі дозволеного у використанні автомобіля та йогооснащення. Ще одна «Волга» світло-сірого кольору була у космонавтаГеоргія Гречка, затятого автомобіліста – ця, звичайно, не малазв'язкового обладнання.
У 1986 році на конвеєр зробив крок ГАЗ-24-10:як влучно називає цюмашину історик Володимир Винник, – компроміс між старою «двадцятьчетвіркою», щодо нової «директорської» 3102 та здоровим глуздом.Автомобіль був посередній - вкрай застарілий і погано зібраний. АлеКДБ, як і раніше, вимагав поповнення своїх автопарків, тому«догонялку» осучаснили за базовою моделлю – вона отримала індексГАЗ-24-34.
Модернізація була несуттєвою. Чи не єдиний нюанс - закритавентиляція картера мотора, який завдяки цьому нововведенню такожотримав індекс 24-34. До 1990 року двигун ще раз трохимодернізували - він став звати ЗМЗ-503.10. Зрідка на ГАЗ-24-34ставили мотор ЗМЗ-505.10 – форсовану до 220 л. Версію здвокарбюраторним живленням від ГАЗ-14.
Зовні від ГАЗ-24-10 «наздоганялки» відрізнялися колишнім, металевимоблицюванням радіатора:пластикова не тільки дешево виглядала, алеголовне – плавилася від надто полум'яного мотора. До 1992 рокувстигли зібрати 473 екземпляри ГАЗ-24-34. До тих часів вже давнобула готова зміна в особі машини на базі ГАЗ-3102, проте про неї мирозповімо в наступному номері. Та реставраційну майстерню«Автокласика».
"
У 1986 році на конвеєр зробив крок ГАЗ-24-10:як влучно називає цюмашину історик Володимир Вінник, – компроміс між старою «двадцятьчетвіркою», щодо нової «директорської» 3102 та здоровим глуздом.Автомобіль був посередній - вкрай застарілий і погано зібраний. АлеКДБ, як і раніше, вимагав поповнення своїх автопарків, тому«догонялку» осучаснили за базовою моделлю – вона отримала індексГАЗ-24-34.
Модернізація була несуттєвою. Чи не єдиний нюанс - закритавентиляція картера мотора, який завдяки цьому нововведенню такожотримав індекс 24-34. До 1990 року двигун ще раз трохимодернізували - він став звати ЗМЗ-503.10. Зрідка на ГАЗ-24-34ставили мотор ЗМЗ-505.10 – форсовану до 220 л. Версію здвокарбюраторним живленням від ГАЗ-14.
Зовні від ГАЗ-24-10 «наздоганялки» відрізнялися колишнім, металевимоблицюванням радіатора:пластикова не тільки дешево виглядала, алеголовне – плавилася від надто полум'яного мотора. До 1992 рокувстигли зібрати 473 екземпляри ГАЗ-24-34. До тих часів вже давнобула готова зміна в особі машини на базі ГАЗ-3102, проте про неї мирозповімо в наступному номері. Та реставраційну майстерню«Автокласика».
"
У 1986 році на конвеєр зробив крок ГАЗ-24-10:як влучно називає цюмашину історик Володимир Вінник, – компроміс між старою «двадцятьчетвіркою», щодо нової «директорської» 3102 та здоровим глуздом.Автомобіль був посередній - вкрай застарілий і погано зібраний. АлеКДБ, як і раніше, вимагав поповнення своїх автопарків, тому«догонялку» осучаснили за базовою моделлю – вона отримала індексГАЗ-24-34.
Модернізація була несуттєвою. Чи не єдиний нюанс - закритавентиляція картера мотора, який завдяки цьому нововведенню такожотримав індекс 24-34. До 1990 року двигун ще раз трохимодернізували - він став звати ЗМЗ-503.10. Зрідка на ГАЗ-24-34ставили мотор ЗМЗ-505.10 – форсовану до 220 л. Версію здвокарбюраторним живленням від ГАЗ-14.
Зовні від ГАЗ-24-10 «наздоганялки» відрізнялися колишнім, металевимоблицюванням радіатора:пластикова не тільки дешево виглядала, алеголовне – плавилася від надто полум'яного мотора. До 1992 рокувстигли зібрати 473 екземпляри ГАЗ-24-34. До тих часів вже давнобула готова зміна в особі машини на базі ГАЗ-3102, проте про неї мирозповімо в наступному номері. Та реставраційну майстерню«Автокласика».
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.