Кілька місяців після повернення з Криму я напружено стежила задинамікою мого Пончі, пам'ятаючи ті жахливі вимучені кілометрипісля заправки на "формулі" (красноперекопськ).
>
В сентябре меня еще угораздило заправиться на Юконе, так как оченьспешила.
В итоге — стал Понч задыхаться, кашлять и дергаться.
Записалася до свого нового механіка з наміром міняти свічки тачистити інжектор.
Поки викроїла час на візит, заправилася на Нефтеку, поїздилакілька днів, і з подивом помітила, що велика частина симптомів умого хлопчика зникла. Перевірити — навіть пустила за кермо.
Словик церемонитися не став, "дав під хвіст" моєму жеребчику якслід — після чого я знову почула, що машинка таки спортивна, дужежваво, в чудовому стані, а мені просто потрібно поменшетурбуватися. Фільтр.
Але вже зараз ефект помітний, моя радість знову жвавий і прудкий:)
А яке насолоду іноді влаштовувати дикі котушки з рвенням зісвітлофора, з різким розгоном на другій передачі, з педалькою впідлогу! А вночі, та по набережній — від Кайдацького мосту і доПівденного, з вимкненими світлофорами та порожніми дорогами, мммм.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.