Бобротрофі

Минули вихідні, середина грудня, температура за бортом +7 градусівза Цельсієм. Погода шепоче. Вирішуємо продовжити одну з поїздок урайон Коростеня (goo.gl/KbUP5) — аж надто дикі й красиві таммісця.

Перший десяток точок, які за планом потрібно пройти максимум за 30хвилин по добре укатаному насипу, зустрічає нас абсолютно новою длямене перешкодою — бобрами…
приходить, їдемо... Зупинка біля чергової бобрової хатки Виходжу іпровалююсь однією ногою по коліно в засипану зверху дрібнимигілочками яму. Насипи, які від дощів почали провалюватися.

Загалом, розвідка маршрутів у тій місцевості — справа доситьспецифічна, пов'язана, швидше за все, з малою щільністю населення.Багато генштабівських доріг заросли до невпізнання, а багато хтоперетворився на непрохідне болото. Іноді створювалося враження, щотам просто нічого й не могло бути — тільки драговина і метровікупи… Але найдивніше — багато з цих ґрунтовок починаються цілкомукоченою колією. Рубаєшся ось так 5-10км і на розворот… Загалом, скаржуся я не дарма. Проїзду, що цікавить нас, так і не знайшли —так що буде ще одне, а може і не одне, продовження цього маршруту.Але це і на краще… :)

Зате ми знайшли безліч окопів для техніки, нікому невідомийпідірваний ДОТ, дивні докази та "дідусь ставок", до якого заїжджатив цей якщо ну ніяк не планувалося…