На морі і назад .

Кажуть, що одяг визначає поведінку. І на власному досвіді можу цепідтвердити. Визначає як мінімум на світловий день.

Після переїзду в будинок я відразу ж обзавівся садово-городнійпарою взуття, точніше, виділив під цю справу найкращі гумовішльопанці з випускного, так само вчинила і дружина, віддавши під ціцілі свою весільну пару гумових тапок. Зі штиблетів, через щокурити вранці довелося в сандалетах подружжя, яке взагалі неунісекс.В Одесі (коли вона ще була таки Ще Тією Одесою), такийстиль одягу називався "на морі і назад".

Літо Оффтоп, звичайно, але при Мустангу такої херні не було! асонце - навпаки", налаштували замків з піску, пофоткали тачку інастав час.

Час збирати каміння. У нас же будинок, а туди все потрібне, щопогано лежить. Набрали каміння та піску як сувеніри (ми ж, одесити, піску того й не бачимо до ладу), але не морем же єдиним… Тут паралиманів ще неподалік. Fox-и так і просилися навалити по піску таґрунтовкам, але дитина спала в кріслі. "ну нічого, на зворотномушляху" - вирішив я. Який зворотний шлях? ! А пісок? СеменСеменич!

І ось їдемо ми назад, і я просто впиваюся своєї передбачливості тарозсудливості. А тут дружина й каже: "пусто так, не хочеш боком тутнавалити? " - Так вона вже прокинулася.- Все одно не хочу.Людивідпочивають, навіщо їх турбувати? - Кажу я і просто захоплююсясвоєю витримкою.
-Так немає ж нікого! .. Ну… Як знаєш. Бо доросла і серйозна сімейналюдина... Але ні!
-А що це ззаду так клацнуло і стукнуло? Пісок, мати його! ПІСОК!

Звичайно ж, ковролін, яким обшитий зсередини весь кузов, був уцьому випадку тільки на радість. Якби в момент збирання не пішовдощ, І ще нудніше було б, якби частина піску, на якому я давав кута, не виявилася б коров'ячим гноєм. -У чому сіль, поручик? - Яка сіль? Навколо пісок і гівно! "
Чи затупив би я так само, одягни вранці свої сині маскулінніпостоли, чи це простий збіг? Хто знає…