А далі почалися серпантини… RAM з 4-дюймовим ліфтом (хто знає, як це впливає на керованість і зміну кутів сходження в кожномуповороті, той зрозуміє) — за замовчуванням один з останніхавтомобілів у списку переваги для таких доріг, але… Я думав, щобуде гірше. До завивання гуми в кожному повороті я звик, як доперестукування коліс при поїздці поїздом. Витрата виявилася нетакою вже страшною. 18 л/100 км для такої машини в таких умовах —цілком осудна цифра, враховуючи той факт, що їхали ми дужединамічно навіть для легкового транспорту з постійними обгонами таприскореннями, підганяючи колону низькоходів, які там почувалисебе, як риби у воді. Загалом, на суцільному позитиві дісталисяБрашова — румунського аналога Львова. Дуже красиве і самобутнємісто, видами якого насолодитися сповна у нас, на жаль, не вийшло.Треба було висуватися до Ришнова, де й проходив фестиваль. Щекілька годин серпантинів, і ми вже на тісних мощених вулицяхРишнова, де RAM — це слон у посудній лавці:Сам фестиваль був доситьцікавим. Все-таки в іншій країні все, хоч трохи, та інакше. Окремовикладу піст про фест, але не в цьому блозі, т.К.Він такиприсвячений траку. На "Speed & Sound" RAM був не більш доречний, ніж в інших місцях Румунії, але, проте, викликав у всіх непідробнийінтерес. При місцевих податках на об'ємні мотори, я зі своїм 345-мHEMI здобув славу чи то олігарха, чи то дебіла:Але, як би всі недокоряли мені за покупку цього сумнівного агрегату дорога з фестудо місця проживання розставила все по місцях. 10 людей у кузовіпід тропічною зливою на серпантині… Все одно краще, ніж пішки.
Господиня вдома люб'язно дозволила поставити МАШИНКУ на ніч удворі. Коли побачила розміри машинки, спробувала взяти свої слованазад, але було вже пізно. Хоча з чого? Начебто і двір ненайскромніший. А потім був Трансфегерешан! Одна тільки дорога доперевалу варта того, щоб промотати ці 2500 км і 330 літрів 92-го! І, здавалося б, що може бути крутішим? !
Те, що зустрічає всіх на самій вершині, на висоті 2400м від рівняморя — гребля Відрару на озері Биля. 5-а в Європі і входить додесятки найбільших гребель Світу. Грандіозна споруда під негласноюназвою "примха Чаушеску", яка просто вражає своєю величчю! Прокотилися нею двічі, незважаючи на те, що на кожен розворот йшлоблизько півгодини. Дивишся з висоти 160 метрів на бетонну основугреблі і уявляєш, як кілька років тому в цьому місці ночувало тріоз Топ-Гір. До речі, тут RAM в черговий раз довів своюпрофпридатність, доставивши мене в такі місця, куди низьким в'їздзамовлений:А далі був узвіз... Не знаю, що тут розповісти. Як іраніше, хочеться дві абсолютно різні машини. Мені ж залишалосятільки стискати сфінктер у кожному повороті, сподіваючись, щогальма не перегріються (вони, до речі, не перегрілися), а піщанийDesert Terrain таки зачепиться за асфальт і вивезе мене туди, кудихочу, а не в прірву. На швидкості 60 я відчував себе одним злідерів ралі Сібіу, і за час спуску втратив приблизно стільки жваги, як і лідери чемпіонату. В задньому склі в небезпечнійблизькості від їхнього бампера. До речі, вони виявилисянайстійкішими з нашої колони, т.К. Деякі чесно зізнавалися: "не їдьза мною, мені сикотно", а інші безуспішно намагалися втратитивантажівку на серпантинах. Серпантин. Через хвилин 10 він насназдоганяє і впирається у борт. За ним ще одна тачка. Ну ХЕЗ ...Ніч, ми, як кажуть, in the middle of nowhere, іноземні номери.Вирішили перевірити наміри, і ПОВАЛИЛИ. Т.К. Я намагався тримативисокий темп і якнайменше гальмувати, Мондео відставав у поворотах, але на коротких прямиках наздоганяв, гальмуючи потім у підлогу.Друга машина їде борт у борт з ним по зустрічці… Проїхали такхвилин 20. Доїхали до прямика, я вже відчуваю, що пахне чимосьпоганим. Виїжджаємо на освітлену ділянку, дивлюся в дзеркала, а таміз другої машини тип із камерою до пояса стирчить, а решта рукамимахає. Мабуть, гірська спецділянка траєкторіями на вантажівціприпала до душі аборигенам )))
Загалом і в цілому, RAM, як і очікувалося, не підвів. Незважаючи наабсолютно не відповідні його характеру умови та режим руху, незважаючи на поточну рейку та водія-ідіота. Це був дуже крутийтріп, і ми туди обов'язково ще хоч раз повернемося.
Коментарі11
Круто провели час! Давай з'їздимо якось разом туди ще раз?)) Діти вже не грудні, треба їм розширювати кругозір.
У мене грудні поки що)))
Ну цього року не світить звичайно. І добре, що є молоко. У нас вже до 4 місяців молока не було і донька за інерцією «кікі» просила, а дружина страждала)) А на рахунок поїздок - я це взагалі, на майбутнє натякаю))
Відмінний розповідь! А подорожувати на РЕМі саме воно! Краще не придумаєш! І по горСерпантин теж. Треба Вам спробувати в Тушетію зганяти. Теж сподобається, думаю не менше Румунських петель.
Та як би машини цієї вже немає. У мене немає, точніше))
А ось тепер знову є. Можна повторити)))
Чудово написано ! )І прикольна фотка - da.d-cd.net/eeed7aes-960.jpg ;)
Цікаво, скільки всього Ремов проїхало Трансфегерашем? Тепер я знаю, що як мінімум два)))
Супер!
Молодця! Добре що зважився) я пам'ятаю Румунію зимову.
Дуже цікава розповідь. Пізнавальна.п.с. Низьких ми називаємо пузотерками )))