Вчора здійснили поїздку передгір'ями Карпат, а саме були в Добромилі на руїнах замку Гербуртів та в селі Урич біля скелі, де колись знаходилася унікальна дерев'яна фортеця білих хорватів Тустань.
Усього намотали за день близько 400 км.Шлях наш лежав через другорядні районні дороги, маленькі містечка та глухі села. Сказати, що доріг у нас практично немає.Є розбитий у мотлох асфальт.У величезній кількості місць їзда по узбіччі більш краща, ніж їзда по дорозі., тому що українське бездоріжжя одна з причин, чому я купив саме Дастер. Закинуті руїни, на вершині гори в буковому лісі, до нього веде певну подобу дороги, і я бачив фотографії з різними автомобілями на самій вершині, але то були, в основному, підготовлені пікапи або позашляховики. Я двічі намагався штурмувати цю гору, десь у 2002 році на старому VW Golf II 1.3 і пізніше на Toyota RAV4 2005 року. Обидва рази мені не вдалося забратися на вершину. Машину довелося залишати на півдорозі та йти пішки. Цього разу все вдалося! Дастер не підвів! Перша передача, блокування та близько 2200 оборотів - і все вийшло. Виявилося, що дорога пристойно заросла чагарником. Машину гілками (начебто без наслідків) "відхлестали" кущі та невеликі дерева. Мабуть, цього року трохи машин добиралися до вершини. Загалом, забравшись нагору, я, щасливий і гордий володар маленького "всюдихода". Разом з дружиною, донькою і собакою почали оглядати пам'ятку і фотографуватися. Після цього йшов спуск вниз. Мокра глина, опале листя обмежена видимість, круті повороти, дуже вузький проїзд між дерев і, місцями, крутий спуск. І знову до речі виявилася перша передача. Вона дозволяє машині на досить крутому спуску їхати зі швидкістю помірного кроку людини навіть не торкаючись гальма. У модних кросоверів та позашляховиків є система допомоги при спуску, яка "грає" гальмами. Тут ефект той же за рахунок крутного моменту і гальмування двигуном. Далі ще близько трьох годин переповзання через ями за жахливою подобою доріг, невеликий перевал, 6 км по гірській лісовій ґрунтовій дорозі в зливу. - і ми в Тустані.
На жаль, йшов дощ, і нам не вдалося поблукати по скелях. Звідти відкривається чудовий краєвид. Але фотографію-доказ я все ж таки зробив.
У Тустані
Зворотний шлях був під зливою, але вже нормальною трасою Київ-Чоп із Верхнього Синьовидного до Львова. Окрім невеликої колії на асфальті, залитою водою до дороги запитань немає. Маю сказати, що після рідних ксенонових фар на Камрі, я очікував, що Дастер буде з незвички слабо світити. Але виявилося, що під дощем увечері цілком стерпне світло. Дискомфорту і тим більше, необхідності щось доставляти/міняти я не відчув.
Весь шлях був подоланий у режимі обкатки (до 2500 оборотів двигуна) та в режимі "авто повного приводу. Витрата 6.4 л/100 км за комп'ютером. Поки що до паспортних даних далеко, але як для подорожі довжиною 400 км (із середньою швидкістю близько 45 км/год, з ділянками бездоріжжя) витратити трохи більше тридцяти доларів на паливо - це вже відмінний результат.









Коментарі
Коментарів ще немає.