Перша вилазка)

Привіт!
Вчора здійснили поїздку передгір'ями Карпат, а саме були вДобромилі на руїнах замку Гербуртів та в селі Урич біля скелі, деколись знаходилася унікальна дерев'яна фортеця білих хорватівТустань.
Усього намотали за день близько 400 км.Шлях наш лежав черездругорядні районні дороги, маленькі містечка та глухі села.сказати, що доріг у нас практично немає.Є розбитий у мотлохасфальт.У величезній кількості місць їзда по узбіччі більш краща, ніж їзда по дорозі., тому що українське бездоріжжя одна з причин, чому я купив саме Дастер. Закинуті руїни, на вершині гори вбуковому лісі, до нього веде певну подобу дороги, і я бачивфотографії з різними автомобілями на самій вершині, але то були, восновному, підготовлені пікапи або позашляховики. Я двічі намагавсяштурмувати цю гору, десь у 2002 році на старому VW Golf II 1.3 іпізніше на Toyota RAV4 2005 року. Обидва рази мені не вдалосязабратися на вершину. Машину довелося залишати на півдорозі та йтипішки. Цього разу все вдалося! Дастер не підвів! Перша передача, блокування та близько 2200 оборотів – і все вийшло. Виявилося, щодорога пристойно заросла чагарником. Машину гілками (начебто безнаслідків) "відхлестали" кущі та невеликі дерева. Мабуть, цьогороку трохи машин добиралися до вершини. Загалом, забравшись нагору, я, щасливий і гордий володар маленького "всюдихода". Разом здружиною, донькою і собакою почали оглядати пам'ятку іфотографуватися. Після цього йшов спуск вниз. Мокра глина, опалелистя обмежена видимість, круті повороти, дуже вузький проїзд міждерев і, місцями, крутий спуск. І знову до речі виявилася першапередача. Вона дозволяє машині на досить крутому спуску їхати зішвидкістю помірного кроку людини навіть не торкаючись гальма. Умодних кросоверів та позашляховиків є система допомоги при спуску, яка "грає" гальмами. Тут ефект той же за рахунок крутного моменту ігальмування двигуном. Далі ще близько трьох годин переповзаннячерез ями за жахливою подобою доріг, невеликий перевал, 6 км погірській лісовій ґрунтовій дорозі в зливу. — і ми в Тустані.
На жаль, йшов дощ, і нам не вдалося поблукати по скелях. Звідтивідкривається чудовий краєвид. Але фотографію-доказ я все ж такизробив.
У Тустані
Зворотний шлях був під зливою, але вже нормальною трасою Київ-Чопіз Верхнього Синьовидного до Львова. Окрім невеликої колії наасфальті, залитою водою до дороги запитань немає. Маю сказати, щопісля рідних ксенонових фар на Камрі, я очікував, що Дастер буде знезвички слабо світити. Але виявилося, що під дощем увечері цілкомстерпне світло. Дискомфорту і тим більше, необхідності щосьдоставляти/міняти я не відчув.

Весь шлях був подоланий у режимі обкатки (до 2500 оборотів двигуна)та в режимі "авто повного приводу. Витрата 6.4 л/100 км закомп'ютером. Поки що до паспортних даних далеко, але як дляподорожі довжиною 400 км (із середньою швидкістю близько 45 км/год, з ділянками бездоріжжя) витратити трохи більше тридцяти доларів напаливо — це вже відмінний результат.

>