Вперед до карбюраторника!

Сьогодні до 9 ранку відвіз Мосятку до найближчого карбюраторника (так, ми виїхали за межі гаражного кооперативу — ще однаперемога).
Місце в салтівських масштабах знатне. Трамвайного депо заштрафмайданчиком (тепер знаю, де у нас штрафмайданчик) увагончику.Карбюраторник якийсь, наче легендарний, Славік.Ну, начебто нишпорить, але до обіду вже був з пивасиком (і, можливо, непершим).Машину залишив, забрав годинника через 5. Зняв, почистив, поставив, відрегулював, свічки поміняв, тросики відрегулював.Сталоявно краще.На зворотному шляху встиг перейти на четверту (тросспідометра забув підключити, швидкість не знаю), але гальмапрокачати потрібно =)
< /
Це тут. І так, без двірників під дощем (хоч і дрібним) їздитинезручно. І без дзеркал теж не дуже./p>
Перший дощ на пофарбованому авто.Я сентиментальний.Зазори криві, так.
Мосятко з покращеним карбюратором знову в гаражі.
І чогось згорів до правого боку габаритів .

І так, уже два дні отримую компліменти (від випадкового перехожого, мужиків на розвалі та карбюраторника) за стан свого драндулета.Воно (стан) ще дуже далеко від досконалості, але окремим мужикамподобається. Та й мені також подобається. Тільки їздити на ньомуякось страшнувато =))