недільні покатухи

покатухи можуть бути різні. Це може бути веселе пухкання по кільцю(6-й км наприклад), це може бути квест - "закопатися глибше вболото, щоб потім звідти довго виколупуватися", це може бути драгз жигулями бмв з перших рядів світлофора, це може бути нахабнеканжопідарство з обпльовуванням всіх обігнаних маслом з глушака ...але є ще одні покатухи - коли садиш сім'ю в машину, грузишся їжеюіграшками Хорошим настроєм і під гарний музончик вибираєш напрямок, в якому сьогодні рухаєшся...
особливо чудово це робити в місті, в яке нещодавно перебрався, іякщо минулого тижня ми каталися в бік Грибівки\Санжейки\Затоки, пробираючись при цьому попутно на пляжі і з цікавістю розглядаючипорожню інфраструктуру для відпочиваючих, що чекає забитими вікнамитеплий грошовий сезон, то цього разу ми поїхали в інший бік.
Спочатку ми через весь місто поперлися на Лузанівку, де побродили здрібної на пляжі, будуючи замки з піску, потім поїхали у бікВапнярки, де я на карті розглянув вузький перешийок моря, власне, ось він на фото:
>

Далі вийшло знайти з'їзд на сам пляж, правда платний (20 грн), тамми трохи подивилися на пару кайтсерферів, що підлітають на кількаметрів над водою, і побродили, ухиляючись від сильного вітру. Пісокправда був щільнішим, ніж у затоці, де я на минулих вихідних ледьдоблесно не посадив у мокрому піску сивик на черево на радістьмісцевим сторожам, тому заїзд виїзд не склали труднощів.

Далі ми повернулися на трасу і знову поїхали навмання, по картінамагаючись здогадатися, де можуть бути гарні місця. Південний портз води! А з іншого боку було море!

Потусивши ще там півгодини, ми повернулися в машину і продовжилисвій шлях навмання.
Так ми доїхали до Коблево, подивившись по дорозі на ЯК-40, щостоїть прямо біля траси біля повороту на Візирку (не став фоткати), розштовхуючи бампером перекатиполе прямо на трасі, ухиляючись відзустрічного транспорту, і досліджуючи місцеві магазинчики напредмет зжерти. br/>
У самому Коблеві ми знайшли виїзд на пляж, але в цей момент дрібнавирішила прокинутися, тому ми пробули там лише кілька хвилин.Погода на той момент трохи зіпсувалася, небо затягнуло хмарами, зате розбушувалося море) На зворотній дорозі ми ще постояли десьнад урвищем, подивилися з висоти на хвилі, і задоволені поїхалисмажити вдома м'ясо)))
Загальний пробіг вийшов кілометрів 150, напевно, натомість емоцій —хоч греблю гати!