Цього року нарешті відкрили Чайку і почали на ній навітьпроводити всякі аматорські покатухи, чому були незрівнянно раді всіавтофани Києва :)
< "березнева" Чайка пройшла повз мене, а ось чоловік тампримудрився виграти третє місце в класі і здобути перший Кубок; вдома з дитиною і до результату непричетний, ніж зелозасмучений.
Хоч організатори і рознесли "змінні" екіпажі по різних групах, я допочатку свого заїзду вже втомилася - відтруситися на штурманськомумісці три кола, скільки часу - година приблизно, вилізти на ногах, що підгинаються. — знову приблизно годину, тільки в більш "кусючому" темпі.
НУ цього разу, щоб пропустити більшу кількість екіпажів на гонку, організатори зробили групи і проходження 6ти Су без відпочинкуабсолютно, все в темпі вальсу. Тому втомилася не тільки я, булодуже динамічно, навіть занадто. Втомлювалися і машини:) Насправдівистачило сил і поїздити, і насправді вистачило сил і поїздити, іпотім проаналізувати.
Висновок:Вчитися і вчитися; -)
Бо за попередніми результатами у мене почесне місце з кінця — другечи третє)< Моя помилка — я боюся давити на тапку там, де ябоюсь. Це дуже потрібно :) Тому що страшно не гальмуватися. А заразось розумію, що могла б бути швидше. На те й ралі — врахуватипомилки та не зробити їх у слід .Раз.
НУ і, здавши карнет і припарковавшись, знову захотітикататися:)
<
Цього разу нас якось полюбили фотографи — я знайшла аж дві фотки зімною-пілотом. Друга, щоправда, нагадує фото Майка Вазовські наобкладинці журналу у мультику "корпорація монстрів". Але 63-й номер— мій, і я там є:)






Коментарі2
Круть… ) Чекаємо на трек-днях! ;)
сама участь у таких заїздах вже великий +а те що ти боїшся сильно тиснути на газ і т.д. це все зрозуміло 1. машина своя і її шкода ґвалтувати2. знаєш ідеально трасу простіше