Початок почав. Приємний клопіт перед поїздкою на море.

Запис цей про події майже місячної давності. За цей час залишивсяпевний післясмак і думка про події того часу. Рога:Ну а як жеморальне задоволення? .. Його отримуємо від поїздки, від пейзажів івід того, як їде улюблений автомобіль. Їхати треба було готуватисьґрунтовно. Чергові приємності Радянське, оригінальне і майже новеТакого зараз не роблять Ручки ліві лівих дверей Таких зараз нероблять Полку відразу замінив Дірки під музику мені там Ручкизалишив на потім, після фарбування і їм прийде пора.
Перетворення в оригінал
Було стало. Передніх правих дверей скло опустилося повністю.Поміняв склопідйомник, з веслом на весло. Лише оригнал. Щоб життямедом не здавалося.
Склопідйомник. Опускає скло. Такі зараз роблять. Ну а щоб життямедом не здавалося взагалі, вирішив я забульбенити вентиляціюкартерних газів замість пробки від шампанського. Сором і сором
Пробка відригнулась
Святі колгоспники угодники, що володіли раніше автомобілем, вкорячували вебер карбюратор і каструлю від жигулів. Хвала їм одна, за те, що вони його як змогли адаптували під Волгу, не заовочившийого до рівня тазика. Вентиляцію вони не подужали. Тюнінгатори, щобпробку не виплювало прогризли в кришці клапанів дірку прям навихід, знищивши таким чином маслоуловлювач. Про результат цьогобуде потім.
Тюнінг колгоспників

Можна подумати, що до мене повернувся розум. Але це не так.Корок просто загубився і розплавився на колекторі. Приводів дляпокупки пляшки шампанського заради нової пробки не було. Вихід ізситуації був складний. Купив оригінальну шлангу і обрізкою втуливїї на кришку і каструлю. Але як би не так.
Наступного дня зник холостий хід. Відразу подумав, що вентиляціязаважає. Але немає. Глюкануло регулювання на карбюраторі у виглядігвинта. Налаштував і все пройшло.
Там, у найближчому майбутньому, буде 151-й карбюратор та ріднакаструля. І все по-людськи.

Тимчасове кроїлове.

Про всякі перевірки та підкачування коліс у дорогу писати думаю неварто. Нас чекав шлях в 320 км в одну строну, за який могло статисявсе, що завгодно. Закинув про всяк випадок підкатний домкрат і всіключі з тріскачками та головками.Як виявилося лише дарма. Обтяживавтомобіль і воно мені ніяк не допомогло.

О пів на шосту ранку. Ми за пів години до великої подорожі. Далібув шлях на море. Рівний і довгий шлях, не дивлячись, дозволиврозігнатися до 120 км/год. Побачивши це, вирішив не мучити рідниймотор і скинув до 105-110. Там я не раз думав, що не вистачаєп'ятої передачі. Швидше я б не поїхав (брешу. Гнал би всі 130-140постійно) з-за доріг, але мотору б явно було б легше. Протягомшляху не раз помічав поважні погляди водіїв із потоку. Народшанобливо дивився на Волгу, яка не випадала з потоку і сміливо йшлана швидкісні обгони. Так я із задоволенням доїхав до півдня. Метадосягнута 10 днів біля моря пройшли швидко і приємно. Недавнєвраження від шляху туди підказувало, що шлях додому буде не меншприємним і без сюпризів.
Наївний))))).