Моя перша зима на колесах.

Той, хто живе у Дніпропетровську, зрозуміє моє рішення — вперше дніснігопаду не виїжджати на дорогу. Зважив усе за, і проти вирішив, що нефіг балуватися! І оскільки мій досвід узимку залишає Бажатикращого, було прийнято рішення - по морозити Каринку на вулиці безруху. І АКБ поганяти, щоб не здох.Хоча мені напевно поки це незагрожує, АКБ ще й 1 року немає.Стартувала з першого разу навітьпри морозі -30 °с.
Хоча братик не дасть збрехати в перший день (а точніше вечір)снігопаду, будучи у нього на СТО (кололи коробку на вісімку) нашомуочешення не було болю, коли ми відчинивши двері гаража побачилипівметра снігу.Тут то і почалися наші зимові пригоди, але це вжеінша історія.На завершення даного прологу додам, дісталися ми з нимдодому. Точніше результат такий — я не доїхав метрів 5 до свогопаркувального місця і сів на пузо в гарному кучугурі.
>

Але про що я пишу? Та просто почав вечорами вже як два днівиїжджати та пробувати дорожнє покриття на предмет заметів, асьогодні вирішив уже у повному режимі. Карина себе ведепередбачувано та впевнено (сила в передньому приводі! ). Якщодотримуватись дистанції + підвищена уважність, жодних проблем.

АЛЕ! Зважаючи на всю свою обережність і уважність — це не рятує насвід дурнів. Поспішають, що прилипають ззаду, підрізають інайголовніше всі ці три риси характеру щеплені всім водіяммаршрутного таксі. Ні, вони і влітку нахабні на дорогах, а взимкупросто якісь знебажені. Чесно зізнаюся, коли ходив пішоходом (немаючи авто і вод. Стажу)…! Як я помилявся і як був не правий.Тільки коли сів за штурвал, почав розуміти, наскільки основна масапішоходів безтурботно лізе під колеса. Що ж тепер усіх своїхзнайомих пішоходів просвічую і пояснюю, щоб вони могли виділитисяіз загальних мас і зберегти своє здоров'я та життя. До завершенняхочу всім вам побажати:
Будьте уважні на дорогах, шукайте безтурботних пішоходів даючи їмчас на маневри та уникайте дурнів у коло вас.