поїздка

Ось і прийшла довгоочікувана відпустка, і відразу ж у перший деньполетіли на море тому як путівка була якраз на цей день. Відстаньвід нас до азовського моря, це близько 300 км, які ми подолали за 4години ... Доїхали спокійно без пригод траса була відносно вільною, але душа просила пригод, і тут нарешті через пару днів пройшов дощ.по мені, але я тримався, не ліз... Не ліз поки не побачив у нас набазі китайський джип, пілотований "тетей", весь з ніг по вуха вг...Не і тут мене зачепило.Взявши свого майбутнього штурмана (дружину) під прийменником з'їздити за лікувальним брудом, полетівна зустріч "легкому бездоріжжю". З легкістю здолав те місце дезастрягла "мадам" я почав виписувати піруети по лиману, накатавшисьі набравши бруду вирушили на базу. По дорозі назад побачивневеликий проїзд. Думаючи ходом проскочу, хоча чуйка говорила неварто потикатися тому що в схожій дірі я застряг на змаганнях, алемене все одно туди понесло. - Сіли. Сіли, сидимо, добре так, тільки "штурман бурчить" - я ж говорила! А з підручних засобів тількитесак та шосейна гума, яка в піску щось витягла б, а тут… . Двігодини мучився легко відкопуючи тесаком болід, але тут наспіло надопомогу місцеве населення з лопатою (за що їм величезне спасибі) іспільними зусиллями випхнули мене з калюжі. Виїхавши на твердийґрунт став підібрати штурмана, у вже супер бойовій сукні, таоцінити втрати. Втрати мене шокували - весь салон заляпанийдобротним, лікувальним брудом:ковролін, сидіння, килимки, ручки, двері, торпеда все пропало ((.
Приїхавши на базу зняв сидіння і почав відмивати салон, а зовні)думаю вдома вже помию, поїду так би мовити в бойовій розмальовці, але всі наїхали і довелося мити... Ось так і накотив я майже 1000км.