Перша зустріч.

Я давно мріяв про особистий спринтак. Довго вибирав машину, спочатку хотів 416 — спарку, але він виявився для мене дорогим . ІХмельницькому.Знайшов купу хлопців — мовляв приженемо що забажаєш іТд.І Тп.Взагалі з покупкою не поспішав, тому що на те що хотівгрошей не вистачало, а на те що вистачало — не хотів)))
<
І ось в один із вихідних поїхав на столичний ринок до Києва, щоназивається аби вдома не сидіти.Вибором бусів він не коли неславився але я все ж таки поїхав.Приїжджаю, машин не багато восновному "фольцики" Т4 і Т5 так десяток спринтів з довгою базою, нічого особливого, але як тільки почав підходити ближче до входуринку — дивлюся щось стирчить дуже високе як для буса. Виглядаєгрізно, присів, зазирнув під нього, бачу ШРУСи, значить, повнийпривід... Я звичайно знав, що є такі машини, але що мені пощаститьпотрапити на таку навіть і не розраховував. У кабіні сидівгосподар, поспілкувалися мовляв, та й поговорили за ціну, зновудорого, розвернувся і пішов далі. Приїжджаю додому машина з головине виходить, лягаю спати заснути не можу - хочу купити саме його івсе! ))) Залажу в інтернет доглядаю то одну то іншу, то передзвонюто поїду подивлюся. А спринтер цей все ще стоїть у продажу. Такпройшов місяць, з'явилися гроші машина не продалася, можна сказатидочекалася мене ) Здзвонився з господарем домовилися про зустріч адалі все як завжди, застава, зняття з обліку, червоні номери і осья вже щасливий володар повнопривідного буса! )))
І ось ми нарешті разом! )