«Наприкінці 80-х санаторії та готелі не встигали приймативідпочиваючих з усього СРСР, тому почали будувати нові готелі.А1991-го на селище начебто нейтронна бомба впала — будівництвозакинули, туристи їхати перестали. Місцеві теж почали виїжджати —роботи не стало. Ірина Сергіївна.
Сергіївка — селище міського типу в Білгород-Дністровському районіОдеської області з офіційним населенням 5200 осіб, хоча реальнацифра — близько 3000. Він розташований на березі Шаболатськоголиману, відокремленого від Чорного моря вузькою піщаноюкосою.Поєднання морського, лиманного та степового клімату тавіддаленість від промислових підприємств створюють у цьому місціпрекрасні умови для лікування та оздоровлення, а лиман служитьджерелом лікувальних грязей та рапи.< Цілющі властивості лиманубули досліджені ще наприкінці XIX ст., до того ж періодувідноситься перша згадка про посаду Шаболат-Сергіївка. З того часутут стали з'являтися дачі, лікарні, і вже з 20-х років. Селищепочало розвиватися як повноцінний курорт. Незважаючи на те, що в1940 р. Бессарабію було приєднано до України, Сергіївку вирішилизалишити у складі Молдавської РСР, щоб і у цієї республіки булиморські здравниці.
Це рішення, яке за часів Союзу виглядало абсолютно логічним іблаготворно позначилося на розвитку Сергіївки, після його розвалувиявилося згубним для курорту. Санаторії, готелі та бази відпочинкуу селищі належали Молдові, а ось земля під ними була українською.Жодна сторона не хотіла поступатися, почалися судові позови, а тимчасом будівлі, залишившись без законних господарів, поступовопустіли та руйнувалися. За планами радянського керівництва, до 2010р. На місці Сергіївки мало вирости місто Сонячне з населенням 25тис. Жителів. Він виглядав, якби цим планам судилося здійснитися —широкі вулиці, море квітів, санаторії та піонерські табори, якміражі, виникають у повітрі, щоб зникнути назавжди. Напевно, цесаме те, що Олександр Грін називав Нездійсненим…
Селище Сергіївка, як і будь-яке інше приморське населене пункт —золота жила для регіону, на жаль, зараз швидше нагадує частинуЧорнобильської зони.Доглянуті приватні будиночки і котеджі тутзмінюють відлуння радянського процвітаючого курорту. У цьому япереконався на власні очі, побувавши в селищі. Местные сожалеют оттом, что здравницу никто не развивает, а власти надеются наинвесторов.
Издали Сергеевка напоминает райский зеленый уголок у моря — синяяполоска воды видна издалека. Позитивне перше враження змінюєтьсяпісля в'їзду на головну вулицю містечка:по обидва боки проспекту —покинуті будинки з вибитими шибками. Та заводів навіть породилиособливий напрямок у фотомистецтві — ruin porn, або «руїннапорнографія». Звучить, звичайно, грубувато, але відповідає істині —адже багато фотографів спеціально концентруються лише на негативі, перебільшуючи масштаби руйнувань, а позитив не помічають зовсім.Ось і я не зміг. Утриматися, щоб зробити кілька фото.






Коментарі10
Добре написано
Зараз багато таких місць. Не тільки в Україні. У Росії також дуже багато таких місць. Все життя зосереджується навколо мегаполісів.
Тож помітив таку тенденцію
Цікавий піст!
Цікавий піст! А ось фотки, так, хотілося б з різних боків.
Добре, врахую Ваше побажання, пане ))
ще б машину з різних ракурсів ) а то всі фотки однакові %) - фон не вважається.
Виправлюся!)) Робив акцент на фоні))
Ось дякую за фото. Я в Сергіївці відпочивав у піонерському таборі. Називався він Лененец, якщо мені не зраджує пам'ять. Було це толі в 90 толі в 91 році. Круто було як зараз пам'ятаю. На морі возили нас катерами через лиман. Шкода, що не сховали все ...
Будь ласка ))Я також відпочивав у цих місцях у далекому дитинстві. Сьогоднішні картинки практично не зіставні з дитячими спогадами. На жаль…