Джорні на Кінбурні. Зустріч річки, моря та червоної фурії

Як завжди, почну з того що пишу багато і об'ємно. Хто не любитьбагато читати, гляньте фотки, вони прикольні; ) Також, якщо визахочете туди поїхати - у мене AWD, на моноприводі там буде дужескладно.Ну можете ще останній блок читати.
------------------
На початку вересня настала відпустка. З пунктів програми буловідвідування Кінбурна, зокрема Кінбурнської коси — місця, дезустрічається Дніпро-Бузький лиман і Чорне море, були ми тамвперше, вирішили поїхати на пару ночівель з наметами. Депропонували прісну воду, душ, туалет, альтанки та захищене відвітру пагорбами місце для табору… Ну був ще Wi-Fi, але до чого віннам у таких місцях?
Сюди лежав наш шлях<
Також ми ознайомилися з тим, яка нас чекає дорога, загалом повідеороликах з мережі загальне враження отримати можна Головнезнати, що на моноприводі там робити нічого, бо дороги самогоКінбурна після села Геройське, це колії в сухий і глибокий пісок.Загалом, як там їздити краще теж дивитися в мережі, а ще краще матинавички. Я їх не мав, за що поплатився цілісністю свого передньогобампера та його пластикового захисту. На одному зі спусків, нерозрахувавши швидкість, добре так увійшов у пісок носом, поламавтрохи пластику… Ну вже все полагодили)) Емоції дорожчі відпластику!
Наш табір

> До місця дісталися, дорога була не найпростішою. То не тамповернули, то не розрахували, то не зрозуміли один одного, хоча зраціями були, ну загалом дорога була по-своєму цікавою. Одразупісля приїзду погода почала псуватись і пішов дощ, натягнули тент іперейшли до обговорень дороги

На фото Місяць та час близько опівночі
Ближче до півночі розпогодилося, пішли дивитися в далечінь Ранокпочався з чила і спроб наловити креветки і рапанів. Ми почалиналаштовуватися на похід на стрілку, на місце, де зустрічаютьсяпрісні та морські солоні води. Справа в тому, що туди можнапроїхати машиною майже до потрібного місця і пройтися. Але мивирішили прогулятися берегом так як гугл карти сказали нам що йти водин бік годину та двадцять хвилин. Хоча чувак із кемпінгу сказавщо близько трьох
Стара морська пристань
Елемент ще більш старої пристані
Ну в цілому йдучи берегом ми спілкувалися з людьми яких зустрічали. Задавали питання скільки йти, і свідчення сильно розходилися, від40 хв до 3 годин… Десь за годину на дикому пляжі зустріли бар, короткий привал і далі в дорогу.Іти ж ще 20 хв…
Флора піщаних пляжів

Це фото (вище) я зробив десь на другій годині нашого походу. Нутак, іти ж годину двадцять))) Стрілка. Місце, де зустрічається море (ліворуч) і річка (праворуч). Отже, ось і здалася та сама стрілка —наша мета. Ну якщо ви вже зрозуміли ці посилання до часу, здаласявона через 3 години 20 хвилин від початку походу)) Ну в цілому цебула кайфова пригода, яка була б не такою, якби ми максимальнопід'їхали машиною.

< На зворотному шляху ми зайшли в бар, що знаходиться білядіючої пристані, це кінцева точка куди може доїхати таксі, випилипо соку/пиву і вирушили в табір. Насолоджуватися вечором, щозалишився…
Ну кого не виручали стяжки?

Вранці почали збиратися, і потрібно було трохи привести передок дотями. Закріпити все що можемо, щоб залишити мінімум пластику впісках. До речі де б ви не зупинилися, якщо ви вдивитеся в пісок надорозі ви за хвилину знайдете пластиковий шматок якогось поламаногозахисту, вони там скрізь))

Коротка зупинка зробити пару фоток на згадку
> Зрозумів що немає фоток джорника у цій поїздці, весь час у русібули
Наш напарник пригодами — Hyundai ix35 11 року. Здивував усіх, проїхав скрізь дуже впевнено
Ближче до виїзду з пісків зупинилися фоток. Загалом зворотний шляхздався нам легшим, ми вже зрозуміли свої помилки і мабуть фортунадала нам чи не найкращий маршрут. Ну тепер мабуть час поговоритипро втрати. У принципі з тотальних втрат — нижній дугоподібнийзахист бампера (у мене, до речі, ще "титанівська" стоїть, відпрацювала, молодець). Цей пластиковий захист поламало в кількохмісцях внаслідок невдалого спуску, та й інших складних місць.Відновленню не підлягає, з огляду на те, що якісь шматки загубилисяв пісках. І підломило нижню частину "усів" - хромованої дуги.Забігаючи наперед скажу, що наступного дня друзі порадили рукостогочоловіка в Херсоні, який за 3 години дуже якісно все підпаяв і явже їздив із нормальним передком. Залишилося пластиковий захистпоставити і все тип-топ. Як проявив себе джорні? Я не нацковувавтиск у колесах, краще так не робити. Ми їхали двома машинами дляпідстрахування один одного і в нас були рації для координації. Мивзяли подушку, яка надується від вихлопу і піднімає автомобіль, лопати і т.Д. Але це все нам за фактом не знадобилося. Машинапроїхала скрізь упевнено, хоч у мене було кілька разів відчуття, щоми майже сіли. Але вона виїжджала чудово. На дорозі назад я вжеточно зрозумів що на AWD з 4 людьми і забитим багажником машинапроїжджає впевнено по цих піщаних коліях.Але бажано мати базовінавички поїздок бездоріжжям, або щось почерпнути з видосів. Їхав умануальному режимі чергуючи 1 та 2 передачі залежно від ситуації.На зворотній дорозі ще вирубав ESP, і машина ще краще поїхалапісками. Але звичайно великим мінусом вважаю звис нашого передньогобампера. Через що передбачаючи ваше запитання, чи їхати туди наджорні, скажу так — НЕ їхати. Не їхати якщо вам страшно емоційно тафінансово отримувати будь-які пошкодження пластику на бампері. Томущо вони у вас, швидше за все, будуть. Яка сила це буде залежати відваших навичок, обраної дороги і напевно ще якихось факторів. Доречі може хто вже був там на джорні і доїхав без єдиного тикумордою в пісок, відпишіться, респект вам! )))
Загалом, якщо для вас емоції дорожчі за пластик, цікаво випробуватисвою техніку і отримати масу вражень від крутої природи, звичайноце дуже цікава пригода, але для AWD! У мережі повно відео про те, які там дороги. Не полінуйтеся, подивіться, як які автомобіліпроїжджають цей шлях. І з якими проблемами вони стикаються. Та йдвічі подумайте. А може, й тричі. Але я особисто наступного рокувже збираюся на Кінбурн, не знаю поки що своєю машиною чи ні, алевивчати там ще є що й не на один рік; )