І ось він Відень.
Вийшовши з готелю, забивши попередньо дорожні точки в навігатор для пішої прогулянки, пішли ми в похід.
Донька, як завжди, почала вередувати, хочу пити, їсти, морозиво, цукерку, в туалет, додому, на ручки, на шию...Так що довелося вибрати з цього списку бажань те, що влаштовувало всіх.А саме поїсти та попити. У турецькому "ресторані"-кафешці взяли піцу, спагетті Болоньєз (для доньки) ну і рідини. Дочка там знайшла собі подружку, адже дитяча мова універсальна - біжи і смійся. У результаті ми з дружиною поїли, а дочка - забула за чим прийшла.
Ну та гаразд… Пройшлися ми туди-сюди.Пофоталися і на навігаторі закінчилися дорожні точки. Напевно все, Або все, що було в зоні пішої досяжності.По "шагометру" пройшли майже 25 км ... А це не мало ... Наступного дня ми просто пішли блукати в центр у розрахунку, що не звернули на якусь красиву вулицю .../>
Підсумок:красиво, але мало. Вузькі вулиці закінчувалися дуже часто якимось гарним будинком чи скульптурою, але було можливості зробити хорошу фотку, т.К. Просто не було місця, щоб відійти та взяти в кадр усю споруду. В результаті багато визначних пам'яток збереглося в голові, а не на плівці)
5











Коментарі
Коментарів ще немає.