Не залишила нам Прага тих вражень, яких ми очікували…
У Шлях…
На першій же заправці заправився на 213 крон…Вірніше, простопозбувся місцевої валюти таким способом.
Вибрав шлях на північ, через Ліберець, щоб до Вроцлава поїхатиавтобаном.За довжиною це найдовший шлях, за часом — найкоротший.> 130-140 км/ч автобаном пролетіли на ура ... І ось він Вроцлав.Їду-їду. І не бачу нічого красивого ... Навігатор завіз аж за 8 км.безповоротно...Нашу в навігаторі тицьнув у цент міста іпоїхав.Пробки...Пробки...Пробки...А-а-а-а...Дочка плаче...А-а-а-а.Вирішив, мати його за ногу, поїду просто нашар від центру ізупинюся в першому вільному готелі. У результаті, як завжди цебуває. Коли здався, за першим кутом був готель B& B, з вільнимномером. Ура! Зі стоянкою! Ура! Заселилися. Я подзвонив у Люблін іпопросив у тому, щоб дозволили приїхати день раніше, т.К. УВроцлаві вирішив не затримуватись, а просто переночувати. Відповідьбула — НІ…все booked///Покурив, передзвонив і сказав, що скасовуюбронь і поверніть гроші (це був єдиний передоплачений готель надорозі).Виявилося, що це не проблема…Так що ми завтра вирішилипоїхати Д-О-М -О-Й! НУ не зовсім у свій будинок, а просто набатьківщину. У КАРПАТИ! на 5-7 днів. Встати вранці, почухати пузобіля свого котеджу, кинути вудку в ставок за вікном... Пивкалітрами... Природа, пташки, повітря... І дитячий аніматор... …Аленадія вмирає останньою…
Продовження слід






Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.