У Шлях…
На першій же заправці заправився на 213 крон…Вірніше, просто позбувся місцевої валюти таким способом.
Вибрав шлях на північ, через Ліберець, щоб до Вроцлава поїхати автобаном.За довжиною це найдовший шлях, за часом - найкоротший. 130-140 км/ч автобаном пролетіли на ура ... І ось він Вроцлав. Їду-їду. І не бачу нічого красивого ... Навігатор завіз аж за 8 км. Безповоротно...Нашу в навігаторі тицьнув у цент міста і поїхав.Пробки...Пробки...Пробки...А-а-а-а...Дочка плаче...А-а-а-а. Вирішив, мати його за ногу, поїду просто нашар від центру і зупинюся в першому вільному готелі. У результаті, як завжди це буває. Коли здався, за першим кутом був готель B&B, з вільним номером. Ура! Зі стоянкою! Ура! Заселилися. Я подзвонив у Люблін і попросив у тому, щоб дозволили приїхати день раніше, т.К. У Вроцлаві вирішив не затримуватись, а просто переночувати. Відповідь була - НІ…все booked///Покурив, передзвонив і сказав, що скасовую бронь і поверніть гроші (це був єдиний передоплачений готель на дорозі).Виявилося, що це не проблема…Так що ми завтра вирішили поїхати Д-О-М -О-Й! НУ не зовсім у свій будинок, а просто на батьківщину. У КАРПАТИ! на 5-7 днів. Встати вранці, почухати пузо біля свого котеджу, кинути вудку в ставок за вікном... Пивка літрами... Природа, пташки, повітря... І дитячий аніматор... …Але надія вмирає останньою…
Продовження слід











Коментарі
Коментарів ще немає.