Місто корабелів

Виїзд на море був запланований на 5 ранку, і відбувся вчасно. Їхатитреба було через всю Україну. Пункт призначення — Лазурне. На деньвиїхав, бо я мав мало стажу нічного водіння Авто шепоче, політпроходить нормально.
На Миколаївській об'їзній, під час здійснення маневру звипередження, стрілка температури різко пригнула і застигла вкрайньому правому кутку.І ось я на узбіччі жвавої траси з відкритимкапотом, з якого повсюди валить пара, з калюжею під автомобілем ісльозами на очах, виходу яких не дає тільки присутність поручдружини. Потім розуміння того, що ти сильна половина і маєш щосьробити... Інтернет, гугл, дзвінки, відмови... Ще з ремонтомбільш-менш, але з буксируванням ніхто не погоджується. Зновувідчай, знову дзвінки. З траси, привозить до себе на станцію івиявляється, що вони займаються КамАЗами і тракторами, а осьіномарка їм на диво.
Ще для себе відкрив те, що станція не займається запчастинами, тобто ти сам повинен їх шукати. Перспектива проведеннязапланованого відпочинку стає яскравішою та яскравішою. Начальникстанції Генріх (дякую йому ВЕЛИЧЕЗНЕ) бере на себе всі транспортнівитрати по місту, і ми разом починаємо шукати в першу чергурадіатор. Настає вечір, радіатора немає, ночувати ніде, у дружинипочинається істерика…
Нам дозволяють переночувати на станції. Вранці було знайденооригінальний радіатор, але виявляється пустила прокладка підголовкою (добре не в олію). Потрібна нова прокладка, на ринкутільки на замовлення (два-три дні). Потрібно також виставлятизапалювання. Нерви здають остаточно.
Авто залишаємо на станції, їдемо до моря автобусом. Теплий сонячнийберег заспокоїв усі вируючі почуття і вже в телефонному режиміпродовжили ремонтувати авто.
На зворотному шляху забираємо авто та без пригод доїжджаємо додому.У результаті маємо новий радіатор та незабутній (у прямомурозумінні цього слова) відпочинок.