Так само "під ніж" з перетяжкою потрапили двері, торпедо, панельсонцезахисних козирків з ними ж, задня фанерна полиця (треба хочякось витягнути адекватний звук із цих динаміків) ), широкі стійкилобового скла. Вранці 26 лютого, перед виїздом, колеги по роботізаїхали в гараж і з відвислими щелепами дивилися на готовийрезультат роботи з салоном і слухали з завмиранням серця звуки, щодоносяться з динаміків... А я розумів, що це тільки дуже дешевапародія на справжній чистий звук і якісний інтер'єр. Було кількаваріантів міст, але…куди точно поїдемо — невідомо). У Японськихтрадиціях прийняття рішення йде трохи більше 20 секунд. Зважуємовсі за та проти…
Поїхали! Світить сонце і його промені проникають крізь відкритібічні стекла, а ще прохолодне, але вже з нотами весни повітря інодівривається в салон. Дорога до Дубна – рівна. Мимо проносяться селаі види, що іноді відкриваються, на пейзажі. При в'їзді в містопроїхали повз ... Хто там був розуміє, що його важко не помітити))Але тітка з навігатора занепокоїлася і перервала розмову.Розвертаємось і вже за наміченим маршрутом їдемо через місто. Зліва– старий замок. Але нам не до нього, сьогодні інші плани. Петлячимістом виїхали на трасу. Дорога вже з ямами, тож доводиться їхоб'їжджати…
Попереду Кременець. На в'їзді згортаємо ... І тітка з навігаторазнову нервує. Що ж таке то? ) Знову поворот не туди)) Поїхали довгоюдорогою, але при побіжному перегляді подальшої дороги - це виявивсянайкращий варіант - круті яри з лісом і пагорбами, що інодінагадували маленькі гори. І сніг! Від якого вже встигли відвикнути.Дорога, що нагадує гірський серпантин, петляє між крутих схилів. Водному з них помітили дивну споруду, але придивившись, усе сталозрозуміло — бобслейна траса. Ось як! З Кременця виїжджали вжедорожніми знаками не слухаючи навик))
Так не поспішаючи їхали далі… і далі… і далі… Для мене булонезвичайно їхати так повільно, але "ми у відповіді за тих, когопристебнули" . Та й більше можна дивитися на всі боки милуючисьпейзажами і не тільки.
Часом пейзажі стають абсолютно сірими, місячними.
… ми приїхали! )) Широкий багатосмуговий проспект. Перших метрів 500— невелике сум'яття від потоку та невідомого місця, але потімхолоднокровність бере гору і включається режими "я влізу, меніпотрібніша" і "а чому всі їдуть так повільно". Все це розбавляєтьсящільністю потоку і голосом, що постійно повторюється, з навігатора "перерахунок маршруту". На мосту корок. Ймовірно, справанаближається до центру міста. Прямо — товкучка, поворот праворуч урази вільніший. Повертаємо! Починаємо шукати місце де залишити напару годинників машину. Після чергового повороту знаходимонормальне місце, що запам'ятовується. Так Так. Але про це трохипізніше.
Йдемо гуляти. Місто досить таки цікаве, хоча швидше тут думкасклалася від тих міст, де були. Висотки поруч із старими будинками.Десь будують щось нове, десь валять щось старе.
У центрі міста парк та велике озеро. Рибалки ловлять рибу, дамивигулюють собачок. Згадуються факти про те, що Тернопіль одне знайкращих міст з водно-моторних видів спорту.
Далі прогулянка містом.
То тут, то там, можна почути іноземну мову. Вже після приїзду сталозрозумілим чому — у місті є медінститут.
Драмтеатр улюблене місце пернатих.
Загалом місто залишає приємні відчуття… але обмеження за часомговорить саме за себе. Пора додому. І тут починаємо згадувати, як уякомусь помітному місці залишили машину, і як після багатьохповоротів містом знайти її.
— Там. Ні, там… чи там… — Там! — починаємо йти…
Добре, що є сучасні технології. Дивимося на карту — вона опиняєтьсяв іншому напрямку)))
Тепер, по дорозі помічаючи, що ми тут уже були, знаходимо.
Їдемо додому.
Захід сонця застали у Кременці.
Темніло, а дорога вночі складніша, бо ям не видно… Перед Дубнознову повернули не туди))) І вже не через саме місто, а в об'їзд, через Тараканів, виїхали на трасу.
Теплий салон починав хилити в сон…
На горизонті з'явилися вогні міста. Ось і вдома.
Коментарі11
Добре, цікаво написав! Таке відчуття, що з тобою з'їздив)
Спасибі) Краще, звичайно, їздити самому, ніж читати) Більше відчуттів буде)
спочатку трохи здоров'я виправлю, а потім вже подорожі, щоб не в тягар, а в радість)
Зі здоров'ям не жартуй. Але час не втрачай, адже можна планувати, готується ...)
машинка виглядає стомленою ... які плани з нею?
Підтримувати у технічно справному стані… і може що ще)) Зараз не можу точно сказати про плани на неї.
Обкатавши весь мій маршрут! ) Тернопільщина класна, як і львівщина… А наша рівнинщина щось не дуже… хіба може ще не пізнав її.
ще б дороги в Тернополі були)
Нажаль з цим нам в Україні не пощастило. ((
як і в інших)
У кожному регіоні є щось цікаве та особливе))