Пару днів пошуків і я вирішив подивитися всі оголошення в країні, навіть далекі, і з'явилося бажання купити найдешевший варіант.Вінбув у Миколаєві — 17" диски, червоний колір, шкіра, автомат, газ.Ціна була 3200 $. Здзвонився, начебто по кузову все гаразд.Наступного ранку ціна була вже 2900 $. Брат почав кричати "бігомтреба брати", але всередині мучили сумніви. Сидіння були в ідеалі, на торпеді начебто стрільнула подушка. І знайшли ми цю машину вМиколаєві за 3200 $ в оголошенні за минулий рік. За описом потрібнібули підкраси, трохи більше. Чому така ціна? Не зрозуміло. Тому язаразом глянув пару машин в Одесі - 3800 $, 4000 $ і 4200 $. Щебула одна на ганчірці, без спорту режиму АКПП і тому на неї нецікаво було дивитися. Ціна була найнижчою.
Виїхавши з міста о 3:00, ми з батьком і братом почали шукатимаршрути з доброю дорогою. Через 150 кілометрів почався сніг, а мибули на літній гумі. Увагу почали звертати лише на погоду татемпературу за бортом. О 6-й ранку по радіо обіцяли мало неапокаліпсис, а ми далеко від дому. 150 км жаху на дорозі, льоду, вітру, і ми стали на заправці. Усі люди були шоковані, а мизлякалися. Не знаю, як решта, але я точно. Вирішили забити нанайдешевший варіант і дивитися 100% — 3800$. Відразу після заправкиі цього рішення погода нормалізувалась, дивно. Ближче до Миколаєвами вирішили зрізати та поїхали на Одесу "коротким шляхом". Унавігаторі звичайно не вказувалося, що цим шляхом буде ділянкаглини з глибокими озерами. Тільки потім, зайшовши дивом в інтернет, ми побачили відгук про цю дорогу - потрібно видалити її з атласівта карт, дороги немає, 25 км їхали дві години. Проїхавши жахливуділянку дороги, з'явився бездоганний асфальт. Так доїхали до Одесивже швидше. Тут почалася краса, гори та озера. Добра дорога даланадію, що скоро ми будемо в Одесі. О 13:00 ми прибули на місце, демали зустрітися з синьою Nissan Maxima. Підготували гроші, дочекалися та приїхала вона. Здалеку красиве біле світло, протитуманки, грати.Під'їхала ближче — трохи гнилий арки… післятого, що ми пережили, я вже був готовий взяти й таке. Але коливідчинили водійські двері... В іншому тоді мій настрій зіпсувався.Гнила стійка лобового. Як? Двигун працював тихо, шепотів, проїхалися — у салоні жах. Вийшли в шоці. Не варіант. 500 кмхуртовини, ґрунтовки заради гнилого ніссану? Кришка багажника вплямах начебто намагалися полірувати і зашліфували ґрунт, розбителобове, розбите дзеркало, неробоча приладка. Почали інші варіантишукати – гнилизна. Як я не побачив це на фотографіях оголошення? Поїхали дивитись крайній варіант. Бомж, нічого немає, автомат 3.0 івсе. Глянули візуально — не дуже покоцана, не гнила. Це виявиласяарабка. Неробоча піч, немає кондиціонера, неробочі двірники, безстраховки та лиса гума. У ходу тиха, начебто все нормально.Дзвінить ланцюжок, холостий падає після прогазування, маленькийпоштовх з 1 на 2 передачу. З такими симптомами ми поїхали донотаріуса робити договір купівлі-продажу. 600 грн, господарпід'їхав до місця, де ми залишили машину, розрахувалися і вінпішов.
Дощ, +3. Неробоча грубка, неробочі двірники, порожній бак.Неймовірне почуття, коли ти купуєш чуже авто в чужому місті. Потімвиявилося, що світло не працює. Поїхали через центр Одесинавігатором — машина заглухла кілька разів через КХХ, а потімзаглухла з іншої причини, бензин. Брату мигнув, засмутився черезнеправильно обраний маршрут і побачив заправку за 100 метрів відмене, ще й Shell. Поки брат біг допомагати, я завів машину, доїхавближче до стовпчика, а потім ще раз завів і став біля стовпчика.Пощастило. Піч не працювала, але двірники і світло ми зробили — надвірниках перемичка замість реле, а на світ згорів запобіжник.Заправив 20 літрів і знову в дорогу. На наступній заправці WOG навиїзді з Одеси зупинилися, дозаправилися до повного і почали робитигрубку, бо 15-20 км витирав соплі, сидячи в салоні. Принагідно, виявили, що не працює стоп. Як сказав господар, на двірниках мбзгорів запобіжник, а на грубці спав трос. Довго ми шукали трос ікраник пічки, поки не зрозуміли, що там електропривод заслінки.Знайшли в інтернеті, де він знаходиться, до чого знайшли важко.Поправили рукою і вуаля – жар. Я зрадів. Звичайно, далі вінпідклинив і доводилося знову поправляти пальцем… а потім ще йвідчув дохлу помпу — на прогазовці тепліше дуло.
Там же на заправці й подивилися задні ліхтарі. Зі стопамискладніше, бо там згоріли лампочки, точніше нитки на стоп-сигнал.Перевернули праву лампу, потім уже на шляху ввечері знайшлизаправку, на якій були двоконтактні лампочки. Далі брат вирішивпокататися, щоб я відпочив на задньому, але після 3 км погас світло- згорів запобіжник. Намотали дроту, бо запобіжників на заправкахнемає, і я знову сів за кермо.
Що ж, випита кава була гривень на 400, але дивом водії вижили івже о 6:30 ми приїхали додому. З їжі взяли із собою буттери, алехотілося б побувати у місцевому McDonalds. Часу було мало, та йпогода була дивна, треба було поспішати додому, саме тому я й несфотографувався, побувавши вперше в житті на морі. Вдома меніпозичили повний бак, бо грошей на бензин пішло купа (~4200 грн) інічого в кишені не лишилося, і я поїхав додому спати. Замкнувмашину, а праві двері не зачинилися. Зсередини закрилася, і япішов, але на цьому все тільки починається.
Коментарі2
Відважні ви! Я б так не зміг взяти автомобіль навіть за тієї умови, що знаю про макс дуже багато. А з чого взяли, що це араб?
Немає ABS, ESP, подушок. Їде вона набагато бадьоріше звичайної максими, на дзеркалі напис арабський, та й господар так сказав)) Я бачив арабів в інтернеті, салон дуже схожий.