Довга подорож

**/
по дорозі і навіть жахливі ями не стали на заваді на шляху. Хпопутників з BlaBlaCar (дівчинка з тхором і двоє студентів, доречі, даремно я парилася з приводу незнайомих людей, виявилисянормальні всі, проїхали не нудно і чудово.) Поїхали Н08. І ...Нікому не раджу там їхати, тому що нормальна дорога закінчиласяразом із Київською областю чи десь у районі того, а почалася тількина під'їзді до Дніпропетровська (нижче за Дніпро, до самого містане заїжджали.) Яма на ямі — це мало сказано., і тут бац —величезний кратер на всю смугу, Маріанська западина, не інакше.Іпрям так прикро за тачку.Ооох.Таких моментів було штук 3 по дорозітуди і приблизно стільки ж назад.Мені навіть страшно їхати домеханіка, уявляю, Що там ще потрібно буде міняти крім задніхстійок, які вже стоять у моїй шафі! :)
Ще актуальне питання:чи потрібний на українських дорогах круїзконтроль, якщо його нема де включати, тільки розженешся, і зновуперед ямами гальмувати. :D

Так ось, дорога до Запоріжжя зайняла приблизно 9 годин зкількома зупинками, враховуючи те, що іноді їхали 40 км/год, щоб невбити машину. Зоопарк у вигляді тхора і кішки навіть майже незаважав, крім того, що кися вирішила сходити в туалет на руцісупутниці, яка вирішила зробити добру справу і заспокоїти кішечку, взяти на ручки. Незручно ппц! Але це звір і нічого не розкажешйому) Після поїздки я ще зрозуміла, що потрібно ТЕРМІНОВО ставитикондиціонер, тому що на спеці без нього неможливо, протяг в машиніце теж пекло, а з одним відкритим вікном повітря все одно мало. Детеж чекали пригоди (одночасно пощастило і не пощастило, навіть незнаю, як це назвати))
Дорога в Приморськ виявилася напрочуд гарною, якщо не рахуватиспеки. Ну хоч не було пекельних ям і доїхали досить швидко. Подорозі назад заїхали до Мелітополя до родичів, і вже збиралисяїхати, як машина просто не завелася! Пробували 100 500 разівзавести, бенсонасос хитає, все як належить, а далі — клац клац — інічого. Як зійшлися зірки, що далекі брати нишпорять у тачках, незнаю, і навіть не знаю, це пощастило чи ні, але за годинуполагодили. Причина виявилася простою - у стародавньому якТутанхамон стартері окислилася кришка, зникла маса. За словами могостарого самурая фахівця, що дивився, 15 тисяч проїде ще спокійно, потім - або ревізія, або заміна. Ну і не дивно, машині 27 років, нахвилиночку! )! ) Далі все було чудово, їхав шикарно, не могланатішитися. У вівторок вдень виїхали до Києва, вирішивши їхатичерез Полтаву за порадою подруги, мовляв, Харківська дороганормальна, а Полтавська зовсім відмінна (в ній я й не сумнівалася, бо сама знала, що хороша ), а ось на Харків… був добрий відрізок, але порівняно з поганими це було 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як іна Н08, жах, гірше придумати не можу. Особливо коли після поворотупочинаються американські гірки, і гальмувати нікуди, і виходить щояк із трампліну і назад — два моменти були такі. Ще я не знаю, якзакладають стики між ділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чинавпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальнімасштаби.

< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" ) Далі все було чудово, їхав шикарно, не могла натішитися. Увівторок вдень виїхали до Києва, вирішивши їхати через Полтаву запорадою подруги, мовляв, Харківська дорога нормальна, аПолтавська зовсім відмінна (в ній я й не сумнівалася, бо самазнала, що хороша ), а ось на Харків… був добрий відрізок, алепорівняно з поганими це було 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як і наН08, жах, гірше придумати не можу. Особливо коли після поворотупочинаються американські гірки, і гальмувати нікуди, і виходить щояк із трампліну і назад — два моменти були такі. Ще я не знаю, якзакладають стики між ділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чинавпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальнімасштаби.
< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" ) Далі все було чудово, їхав шикарно, не могла натішитися. Увівторок вдень виїхали до Києва, вирішивши їхати через Полтаву запорадою подруги, мовляв, Харківська дорога нормальна, аПолтавська зовсім відмінна (в ній я й не сумнівалася, бо самазнала, що хороша ), а ось на Харків… був добрий відрізок, алепорівняно з поганими це було 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як і наН08, жах, гірше придумати не можу. Особливо коли після поворотупочинаються американські гірки, і гальмувати нікуди, і виходить щояк із трампліну і назад — два моменти були такі. Ще я не знаю, якзакладають стики між ділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чинавпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальнімасштаби.
< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" У вівторок вдень виїхали до Києва, вирішивши їхати через Полтавуза порадою подруги, мовляв, Харківська дорога нормальна, аПолтавська зовсім відмінна (в ній я й не сумнівалася, бо самазнала, що хороша ), а ось на Харків… був добрий відрізок, алепорівняно з поганими це було 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як і наН08, жах, гірше придумати не можу. Особливо коли після поворотупочинаються американські гірки, і гальмувати нікуди, і виходить щояк із трампліну і назад — два моменти були такі. Ще я не знаю, якзакладають стики між ділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чинавпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальнімасштаби.
< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" У вівторок вдень виїхали до Києва, вирішивши їхати через Полтавуза порадою подруги, мовляв, Харківська дорога нормальна, аПолтавська зовсім відмінна (в ній я й не сумнівалася, бо самазнала, що хороша ), а ось на Харків… був добрий відрізок, алепорівняно з поганими це було 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як і наН08, жах, гірше придумати не можу. Особливо коли після поворотупочинаються американські гірки, і гальмувати нікуди, і виходить щояк із трампліну і назад — два моменти були такі. Ще я не знаю, якзакладають стики між ділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чинавпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальнімасштаби.
< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" а ось на Харків… був добрий відрізок, але порівняно з поганими цебуло 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як і на Н08, жах, гірше придуматине можу. Особливо коли після повороту починаються американськігірки, і гальмувати нікуди, і виходить що як із трампліну і назад —два моменти були такі. Ще я не знаю, як закладають стики міжділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чи навпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальні масштаби.
< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" а ось на Харків… був добрий відрізок, але порівняно з поганими цебуло 2-3%! Такі ж ущербні дороги, як і на Н08, жах, гірше придуматине можу. Особливо коли після повороту починаються американськігірки, і гальмувати нікуди, і виходить що як із трампліну і назад —два моменти були такі. Ще я не знаю, як закладають стики міжділянками, мабуть, ніяк, бо там чи тріщини, чи навпаки, піднесення, і все б нічого, якби не їхні ненормальні масштаби.
< По дорозі нам щастило не тільки на ями, а й на ТП на тойотах.Перша об'їжджала якісь уявні перешкоди, друга вирішила раптово, безбудь-яких попереджувальних сигналів і аварійок, зупинитися прямопосеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встиглазагальмувати, вже подумки прощалася з бампером і фарами, але.виявилися кращими, ніж очікувала, і ми стали буквально за цієютупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла невистачає досі, і навіщо так робити — не зрозумію. До Полтавидоїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була тамуперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" якби не їхні ненормальні масштаби. По дорозі нам щастило нетільки на ями, а й на ТП на тойотах. Перша об'їжджала якісь уявніперешкоди, друга вирішила раптово, без будь-яких попереджувальнихсигналів і аварійок, зупинитися прямо посеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встигла загальмувати, вже подумкипрощалася з бампером і фарами, але. Виявилися кращими, ніжочікувала, і ми стали буквально за цією тупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла не вистачає досі, і навіщо такробити — не зрозумію. До Полтави доїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була там уперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" якби не їхні ненормальні масштаби. По дорозі нам щастило нетільки на ями, а й на ТП на тойотах. Перша об'їжджала якісь уявніперешкоди, друга вирішила раптово, без будь-яких попереджувальнихсигналів і аварійок, зупинитися прямо посеред смуги (їх було 2), друга зайнята зустрічкою, ледве встигла загальмувати, вже подумкипрощалася з бампером і фарами, але. Виявилися кращими, ніжочікувала, і ми стали буквально за цією тупицею, яка, я сподіваюся, доїхала хіба що на той світ. Зла не вистачає досі, і навіщо такробити — не зрозумію. До Полтави доїхали, висадили попутницю, подивилися проїздом місто (була там уперше).
350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇ дороги. Нарешті можна було ненервувати і не їхати як равлик, а розігнатися як завгодно, інасолоджуватися… Краса! Просто врода. Мабуть, M03 Е40 – це найкращадорога, якою я їздила. J30 був теж дуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" чим такий асфальт). А потім... Майже 350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇдороги. Нарешті можна було не нервувати і не їхати як равлик, арозігнатися як завгодно, і насолоджуватися… Краса! Просто врода.Мабуть, M03 Е40 – це найкраща дорога, якою я їздила. J30 був теждуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3

" чим такий асфальт). А потім... Майже 350 кілометрів ІДЕАЛЬНОЇдороги. Нарешті можна було не нервувати і не їхати як равлик, арозігнатися як завгодно, і насолоджуватися… Краса! Просто врода.Мабуть, M03 Е40 – це найкраща дорога, якою я їздила. J30 був теждуже радий.

У результаті в to do list додався ще і стартер, і коробка (яка і так була проблемною до цього моменту). І з термінового —кондиціонер, тому що це біда, просто біда без нього.
В іншому J30 виявив себе добре, прям навіть відмінно, з нашимижахливими дорогами. Більше, ніж півтори тисячі кілометрів за кількаднів, постійно в русі, і все ще їде. Не рахуючи тієї ситуації зістартером :D :D, все було супер! Але навряд чи ще колись поїду такдалеко українською дорогам, бо це дуже сумно, аж плакати хочеться.Жаль машину дуже (! ), аж немає сил. Так що поки що залишаєтьсячекати, поки зроблять дороги (розмріялася, ха-ха), і лагодити те, що зламалося.
Це моя улюблена тачка. < 3