Осіння щука!

Усім читачам доброго часу доби! Цього разу я не розповідатиму вампро поломки та доробки мого МПС, я вирішив вам розповісти про своївихідні, які не обійшлися без допомоги мого вірного «Коника»!
І так переступимо до розповіді!
Протягом літа, мій МПС підкидав мені невеликі неприємності, черезякі я змушений був пропускати рибалку і їхати на СТО.кондиціонером, гальмами, АКБ і … побороли, і я зміг присвітити часкатеру та риболовлі.Тим більше погода сприяла, чудовійрибалці.Спала спека, цілими днями похмура погода, легкий вітер, просто «кайф» а не погода. На вранішню суботню рибалку, з ночівлеюз п'ятниці на суботу, зібравши речі, причепивши лафет з катером доМПС, висунулися в розпал пробок у бік р. Дніпро, але чи то бувтакий настрій, чи небесні сили нам допомагали, стрибаючи побордюрах і їхавши з причепленим катером тротуарами і дворами, миоб'їхали всі основні засідки і через 40 хвилин були вже на воді.Видихнувши після трудового тижня і пробок, ми перевантажили змашини в катер пиво і з гарним настроєм запустили мотор, дали газуі помчали на так улюблену яму. Весь вечір на воді, ми з напарникомміркували про сенс життя, про те як здорово на воді, що нампотрібен ехолот з функцією 3Д і сонар, щоб можна було не тількиспостерігати як риба їсть але і чути її. О 23 00 випите пивосп'янило наші голови, і ми вирішили йти спати. Зручно розмістивши вкатері наше спальне приладдя, ми включили незалежний обігрівач ізаснули. О 2-й годині ночі мені стало жарко, і я прокинувся, і тутчерез ілюмінатор я побачив зоряне небо, повний місяць, і дзеркальнуводну гладь. Взявши трохи віскі я сів на носі катера і дивлячись удалечінь задумався про своє. Будильник напарника, що спрацював о 500 ранку, обірвав мою медитацію, ми швидко посмажили яєчню збеконом, випили свіжо приготовлену заварну каву і о 6 00 почалиловити зубату. За годину ми обловили 3 ями перепробували 5 видівсиліконових приманок у 10-ти кольорах. Але клювання зубастий так іне було. І тут я напарнику кажу: "попливли он у ті далекі очерети".Комиші ті були від берега в метрах 10. Саме місце мало малопридатне для трофейної зубатої цариці річки, але робити було нічогоі ми вирішили спробувати. Вибравши в очереті чисте вікно води, язакинув туди силіконову приманку з 10 грм. Вантажем. Стою і чекаюколи спінінг дасть сигнал про те, що принада досягла дна, чекаючихвилини 4, сигналу так і не було. Спочатку, я подумав, що приманкалягла на водорості, і вирішив зробити пару обертів котушки і зновудав приманки можливість тонути. І знову, стою чекаю на удар вантажуоб дно, але його немає. Думаю, ну що за «фігня», поряд з берегом, очерету навколо, ну не може тут бути глибина більше 5 метрів, алевсе ж таки міняю грузик з 10 грм. На 12 грм. Знову посилаю приманкув те саме "вікно", чекаю і через "н" кількість часу спінінгсигналізує мені, що приманка на дні. Я розумію, що тут глибинабільше 9 метрів, роблю джигову сходинку і одразу відчуваю як гачок (приманка) упирається в перешкоду. Не ставши робити підсікання, бобув упевнений, що в мене звичайний «зачіп». Роблю легку підтяжкуспінінгом, і в руку віддає легка вібрація, я усвідомлюю, що на томукінці хтось і треба зробити підсічку. Роблю її розмашисто (як вамериканських роликах про рибалку), що напевно, і починаю крутитикотушку (фрикціон на якій був затягнутий на 3 кг.), але котушкастоїть на місці, і чути тільки шум фрикціону, що працює, я швидкозатягую його на максиму (5 кг.) та команду напарнику готуватипідсаку. Риба на тому кінці не чинить опір, але впевнено навантажуєфрикціон на котушці. У моїх руках ще сила є, я не втомився і зювелірною тонкістю підводжу рибу до борту човна, і раптом тут зводи показується голова щуки. Напарник від побаченого втрачає дармови, у мене тремтять ноги, а в моїй голові крутиться тільки однаєдина думка: "у мене повідець з флюракарбону, не можна дати його їйперекусити і піти, у мене тонкий шнур але треба швидко форсуватиподії". З цією думкою я швидко приходжу до тями і вмикаюся на межі«фолу» в роботу. Напарник теж не спить і швидко мені допомагаєпідсак затягти рибу на борт нашого судна. Зазвичай коли ми знапарником видобуваємо відносно велику рибу, ми тут же один одноговітаємо з уловом, але зараз ми обидва стояли на носі катера, затамувавши подих і дивилися на монстра, що лежить поруч. Я запитавйого: "це що за нах ...", тиша, я знову "це якийсь монстр", тиша. Миб ще так довго стояли, якби партнера не здолав дух суперництва. Цящука, будучи вже в підсаки, швидко своїми зубами зрізає моюприманку з основного шнура і звільняється від гачка, тим самимполегшуючи мені роботу. Я акуратно переміщаю спійману щуку, вспеціальний відсік з водою, що є в катері, і потихеньку відходжувід отриманого адреналіну. Але мій партнер не дрейфить, і духсуперництва його починає поїдати зсередини. Його кидки, в тугішусаму (як ми потім дізналися яму глибинної 12 м) яму стають більшточними. І через 40 хвилин з його вуст лунають такі хвилююче душубудь-якого рибалки слова:«Готуй підсаку! ». Взявши підсаку йду наніс до напарника і тут за метрів 15 від катера бачу як на свічку зводи виходить щука, та на таку гарну, на всі боки мотаючи головою, падає назад у воду і як торпеда прямує до нашого човна. Напарник вшаленому темпі крутить ручку котушки, щоб не послабити натяжкуосновного шнура, але щука не здається і йде під катер. Щука внашому заліку.
Після спійманих щук ми в катері накриваємо невеликий сабантуйчик, піднімаємо келихи «По першій крові» і ділимося відчуттями. Нашомузахопленню немає межі, ми відчуваємо себе справжніми«рибацюгами».
РЕЗУЛЬТАТ:Моя щука потягла на 4, 3 кг., у партнера на 3, 2 кг.