Збір був призначений на 6.00 на колі тролейбусів на Баварії, але о6-й годині там був тільки я, два таксисти і 11-й тролейбус.!
Так як з'ясувалося, що це і вся колона, то затарилися водою, почухали п'яти перед дорогою…
<
… і рушили в дорогу!
Перші кілометрів 17-18 все було добре, а потім почалося…
Машина Вовчика категорично відмовилася їхати. Що ми тільки з нею неробили... Щоразу знаходився якийсь невеликий косяк, який усували, думали, що перемогли, але коли починали їхати, то симптомивідновлювалися. :
Хтось крутив болти/гайки, хтось читав книги, загалом, було ненудно.
Ну а хвороба, до речі, Виявлялася в тому, що двигун давився, чхав, кашляв, троїл і т.Д. Було схоже на що завгодно))))
Коли зупинилися в черговий раз, то Вовчик сказав, що щось деськлацає, скачуть стрілки приладів і машина сіпається. Перелопатилиполовину проводки, мучили невідому хрень у районі запалювання (щоце таке — це нехай Вовчик сам розкаже) нічого не допомагало. І тутмій погляд впав на якесь пристосування під керуванням Android, встромлене в гніздо прикурювача - висмикнув - клацання і сіпанняприпинилися)))
Симптоми хвороби, звичайно ж, не припинялися, але потихеньку їхали.Крім вантажівок АТБ (не реклама), з якими ми намагалися грати вперегонки (частіше вони вигравали), нас обігнав Борис на 401-му.кермом Вовчикової машини - хоч і доводилося балансувати на межізатику двигуна (менше газу - чхає, більше - кашляє), все ж такивдалося розкочегарити машинку кілометрів до 70-ї на годину (дАІшники сказали, що 74, але фото-підтвердження в базі так і незнайшли). Мені неможливо сподобалося на ній їхати і я знову захотівсобі 412-й. До речі, так незвичайно бачити у дзеркалі заднього видусвою машину! Часом думаєш, що дах з'їхав.
Загалом, як би там не було, але до Дніпропетровська мидісталися!
Перше, що впало у вічі, це якась дика манера водіння. В місті.Ніхто нікого не пропускає, всі лізуть у нахабник куди треба, прицьому їх же, так само в нахабник, усі об'їжджають. Тут словами непередати! Якщо, наприклад, комусь треба виїхати з паркування заднімходом, то він тупо виїжджає, не дивлячись чи є позаду машини.Прицьому його ніхто не пропускає і навіть не бібікає, а тупооб'їжджають його зустрічкою і т.Д.
У Дніпропетровську ми (ну, точніше, я) заблукали. Трохи поплуталивуличками-закуточками… Потім я пересів у свою машину, а у Вовчиказнову почалися косяки…
В результаті до виставки ми дісталися ось так:
<
Зате у мене з'явилася можливість сфотографуватися на тлі виставки)))
Там до нас пристав дядько з бейджиком організатора, лаявся, що миперегородили пожежник проїзд, тому за допомогою хлопців іздніпропетровського клубу виставковий екземпляр перекантували натериторію експозиції, а машину техпідтримки відправили за ворота:(
Про сам захід можна прочитати у цьому записі.< Ну а тут япродовжу безпосередньо про поїздку.
Загалом, надивившись, наговорившись і, начебто, полагодивши мирушили додому.
По дорозі вирішили зупинитися, щоб прогулятися набережною, подихатирічковим повітрям…
І зробити спільне фото нашої компанії :
Правда річковим повітрям нам довелося подихати ще )))
Думаю, не кожен може собі дозволити зупинитися на мосту, щобзробити "селфі" на тлі місяця з одного боку…
… і заходу сонця з іншого
>
Загалом, їхали додому приблизно так само, як і на виставку —короткими перебіжками.
На одній із стоянок нас наздогнав Ромчик на ЗАЗику.
Поспілкувались, підкорилися і зробили ривок ще на пару кілометрів.>
При черговій зупинці та черговому розбиранні бензонасоса сталозрозуміло, що він безповоротно помер. Клапана перестали тримативзагалі.
І тут з'явився чарівник у блакитному гелікоптері, точніше набежевій шістці (ну я так розпізнав його машину) і подарував намбензонасос! Дякую тобі, мужик!
Але і цей бензонасос відмовився качати! Почали шукати причину "ненадходження" палива. У черговий раз продуючи магістраль виявили, що окремо трубка дметься і окремо бак продується, а коли одягаєшшланг на штуцер в районі бака, то фігушки не продуть. Вирішили, щоможе шланг розшарувався і коли одягаємо його на штуцер, тошматочком гуми перекриваємо отвір. Вирішили його обрізати і ось щоми побачили:
Єдина асоціація, яка у мене виникла — розбух, як "мівіна" :)
Шланг, ймовірно, був ще 74-го року. Що з ним сталося – загадка.Мабуть гидота якась у бак заливалася…
Зліпили "з того, що було" новий шланг і останні 100 кілометрів я заВовчиком ледве встигав)))
Ось так от з'їздили!
Коментарі9
АхахКлаас))
Це Дніпропетровська набережна? Гарно… Шкода, не пустять тепер.
Так, Дніпропетровськ. А чому не пустять?
Так політикани… Розгорне на кордоні служба безпеки, а то може й відбере чогось. Ми ж тепер нон грати всі, кажуть, якщо родичів в Україні немає, просто так із тур.інтересом не пустять(( Та й неспокійно там) тепер, судячи з усього, біля кордонів.
Ось так пригоди) Люблю такі розповіді)
А я обожнюю такі пригоди, якщо реально кудись не поспішаєш ))) Як сказав один із наших (точніше Вовчикових) пасажирів Добре, що ми на 99-й не поїхали, бо нудно було б.
Пхахах, сказав прямо в крапку)
так кумедне подорож, трохи раніше Вов4ік давав посилання на цю статейку з Москвич форуму
Ну так, я там звіт для своїх зробив, а потім вирішив і тут поділитися)))