Потвори на дорогах

Злість бере... Так, буває. Так, не святий і часом порушую, аленамагаюся не створювати аварійної обстановки. Втім, всяке буває, але так тупо...

Їду вгору Шоломкою (полтавчани зрозуміють) Доїжджаю до перехрестя (якому світлофор давно потрібен) Праворуч виповзає чорна жигулі Нуніби далеко і ніби встигає, але напружує своїм маневром. Всьогонапружує волга, що їде ззаду, Світло, прекрасний огляд, але цеймудак потихеньку виповзає зі своєю другорядною на мою головну., поряд щось скрикує дружина (що саме я зрозумів в останню секунду, вона про трос говорила), гальмо в підлогу і залишаючи чорні сліди янамагаюся в'їхати хоча б між ними, щоб не в бік волзі. І вжебуквально за метр-два я розумію, що ці кретини на буксируванні.Юзомдоповзаю до їх "троса".Ззаду сидять три дитини (всіпристебнуті).Начебто здалося, що м'яко приїхав. Того, що вонипруться в круту гору (на краватці, в гору, тягне важку волгу, звичайно ніяк не вдасться "проскочити"). Так ці два кретинизв'язалися тонкою темною (чорною) мотузкою! Взагалі ніяк не виднобуло, що вони на буксируванні, без аварійки. Тонка, темна мотузка (б**…дь! гумка від трусів! ). Виходжу, кажу цьому дебілу, що тросповинен бути видно, що треба було хоч ганчірку червоний прив'язати.Та я б поступився їм! Але б**…ь, не видно нікого цього! Оглядаюморду і бампер з того боку, де (як мені здавалося) довелося дотик.Поспішив, нічого не помітив. Доїхав додому і ще раз глянув. Теперрозумію, чому в того мудака на жигулях пика кисла була. Не тількитому, що "так, розумію, типу неправий я", а швидше за все бачив щедещо. Так, потім уже подумав, добре, що така нісенітниця. Добре, щовсі цілі, що не в бочину волзі. Але зло бере, що я дійсно доостаннього нічого не розумів через таких ось мудаків. Вони увідповідь на сигнал зупинилися і все закінчилося б переляком (будьвони не на краватці). Що треба було хоч грошей взяти (на бампері доцього ні коцьки не було).